1999 р. Звід пам’яток Києва
Марія Кадомська, Тетяна Трегубова
Лікарня товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей, поч. 20 ст.
(архіт., іст.).
Паркова дорога, 3/5.
На кол. Козловській вул. (нині Паркова дорога), на мальовничому, порослому деревами дніпровському схилі, нижче від будинку Контори удільного відомства (вул. М. Грушевського, 7, нині – Міністерство охорони здоров’я України), з яким пов’язана парковими сходами. Займає обмежену крутосхилом і дорогою витягнуту садибу з двома розташованими на червоній лінії лікувальними корпусами, поєднаними спільною з ними металевою огорожею на цегляних стовпах.
Своїм виникненням зобов’язана благодійному Товариству лікувальних закладів для хронічно хворих дітей, заснованому у Києві 1899 р. та енергійно керованому дружиною управителя Київського удільного округу С. Лихарьовою. Метою товариства було створення безкоштовних, сучасно обладнаних лікарень для дітей, що потребували довготривалого і складного лікування. 5 жовтня 1903 р. в урочищі Провалля, на ділянці, безплатно наданій інженерним відомством, відбулася урочиста церемонія закладин першого лікарняного будинку. Попередній проект розробив цивільний інж. М. Артинов, прив’язав його до місцевих умов арх. А. Мінкус. Більшу частину коштів на будівництво дав промисловець Л. Бродський, який очолив будівельну комісію товариства. Роботи здійснювала будівельна фірма відомого київського підрядчика Л. Гінзбурга. 31 жовтня 1904 р. будинок було освячено. У ньому на першому поверсі містилися 9 палат на 45 ліжок, гідропатичне та операційне (хірургічне) відділення, їдальня, ізольоване інфекційне відділення; на другому поверсі – аптека, лабораторія, кухня, дві квартири для лікарів; у напівпідвалі – необхідні господарські приміщення і помешкання для службовців. Перед будинком передбачалася крита тераса для перебування дітей в ліжках у теплі й сонячні дні. Кошти на утримання лікарні складалися з відсотків від капіталу товариства, добровільних внесків та пожертв, у тому числі родини підприємця і доброчинця Н. Терещенка. Новій лікарні було присвоєно ім’я С. Лихарьової, а операційному відділенню – Л. Бродського. У 1906 р. лікарня роширюється за рахунок сусідньої садиби, на якій у 1910-х pp. споруджено другий лікарняний корпус, внаслідок чого кількість ліжок зросла до 80.
Обидва будинки цегляні, з плоскими перекриттями, мали пічне опалення та електричне освітлення. Перший за часом зведення лікарняний корпус асиметричний за композицією, із складним планом, наближеним до Г-подібної форми. До нього входить заламана по червоній лінії дороги двоповерхова частина і три одноповерхові крила, з яких крило, спрямоване у глибину подвір’я, містить операційну залу із скляним ліхтарем для верхнього освітлення. Під усім корпусом влаштовано напівпідвальний поверх. Головний вхід підкреслено двома пірамідальними баштами з гребенями, інші дахи металеві, вальмові. Внутрішнє планування двобічне коридорне і зальне. Чоловий фасад вирішено у модернізованих ренесансних формах. Цегляний архітектурний декор складається з розвиненого карниза на високих кронштейнах з прямокутними фільонками поміж них, плоских облямувань великих віконних прорізів, більшість яких розділено імпостами на дві частини. Тектоніку фасадів визначає ритм лопаток у простінках, що на рівні даху завершуються опорними стовпчиками парапету з красивим модерністським малюнком ґрат. Підхід до головного входу захищено навісом на тонких металевих колонках, над яким на другому поверсі влаштовано балкон.
Розташований праворуч другий лікарняний корпус дво-, триповерховий, на напівпідвалі, прямокутний у плані, з врізаним з боку подвір’я наріжним балконом. Внутрішнє планування коридорного типу, дах вальмовий, залізний. Асиметричний головний фасад фланковано ризалітами, що обіймають лоджію і балкон на першому і другому поверхах. Домінує в композиції завершений щипцем правий ризаліт з вхідним порталом і невеличким балконом на третьому поверсі. Стилістика цегляного архітектурного декору еклектична. Поряд з ренесансним мотивом облямованих аркових прорізів вікон і порталу використано й елементи готики – стилізовані пінаклі та щипці, рисунок ґрат парапету у вигляді трилисника, декоративні стрілчасті нішки на поверхнях лопаток.
Колишня дитяча лікарня є цінним зразком архітектурного вирішення лікувального закладу поч. 20 ст. У лікарні працювали досвідчені медики, зокрема, головним лікарем був Тритшель Карл Генріхович (1842 – 1914) – терапевт, професор університету св. Володимира, ініціатор створення у Києві бактеріологічної станції. Після революції до 1982 р. будинки використовувалися лікарнею Печерського району.
Тепер тут розміщується медико-санітарна частина холдінгової компанії «Київміськбуд».
Киевлянин. – 1904. – № 303;
Киевская газета. – 1903. – № 273, 275;
Ковалинский В. Меценаты Киева. – К., 1995.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 518 – 519.