2003 р. Звід пам’яток Києва

Ніна Коваленко, Марина Протас

369. Пам’ятник Іванову А. В., 1976 (мист.).

Вул. А. Іванова. У сквері, на перехресті з вул. Суворова.

Автори – ск. М. Вронський, арх. В. Гнєздилов. Заг. вис. – 5,42 м, погруддя – 1,5 м, постаменту – 3,5 м, стилобата – 0,42 м.

Іванов Андрій Васильович (1888–1927) – політичний і державний діяч, з 1906 – член РСДРП(б), у 1917 – член Київського комітету РСДРП(б), голова ревкому під час жовтневого 1917 і один з керівників січневого 1918 повстань у Києві проти Тимчасового уряду та Української Центральної Ради. Заступник голови Київського губвиконкому, голова Київських губревкому і губвиконкому (1919–21), потім – Харківського і Одеського губвиконкомів. З 1925 – член Центрального виконавчого комітету СРСР, секретар його Ради Союзу. Ім’ям А. Іванова названо вулицю, на якій розташований пам’ятник.

Бронзове погруддя діяча, встановлене на вертикальному прямокутному пілоні – п’єдесталі з червоного граніту, за типовою просторово-композиційною схемою належить до т. зв. пам’ятниківпогрудь, які походять від античних придорожніх герм, що мали крім портретної частини і текстову: ім’я, сентенції та перелік чеснот зображеного бога чи героя. На фасадному боці пілона анотаційний напис накладними бронзовими літерами.

Композиція погруддя динамізована завдяки повороту голови. Реалістична портретна характеристика поєднується з пластичною узагальненістю моделювання, що надає пам’ятникові рис позаособистісної типізації й певної дидактичної уніфікованості образного трактування, характерного для соціалістичного реалізму, насаджуваного в мистецтві комуністичною ідеологією.

Оздоблення червоним гранітом розташованих поряд фонтана у сквері та колон багатоповерхового будинку надає пам’ятникові ролі однієї з композиційно-пластичних домінант архітектурного довкілля.

Література:

1006].Известия. – 1927. – 11 июня; Сидоренко В. П. Андрій Іванов. – К., 1957.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 856.