Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Раїса Бондаренко

Коцюбинського Михайла вулиця, 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

З’єднує бульв. Т. Шевченка і вул. О. Гончара. Відома з 1-ї пол. 19 ст. як вул. Тимофіївська. У 1939 р. отримала нову назву з нагоди 75-річчя від дня народження письменника Коцюбинського Михайла Михайловича (1864 – 1913).

Вперше позначена на плані міста 1855 р. Простягалася до сучасної вул. Б. Хмельницького. У 1939 р. об’єднана під сучасною назвою з вул. Новотимофіїфською, що спускалася до вул. Чкалова (тепер – О. Гончара). Будівельними правилами 1861 р. віднесена до 2-го розряду забудови. До 1911 р. була повністю забудована різностильовими житловими будинками великих промисловців та купців, будівлями навчальних закладів. Прилягання до вулиць 1-го розряду зумовило особливий підхід щодо вирішення фасадів наріжних споруд. Наприклад, архітектура житлових будинків М. Фроммета та І. Терещенка, зведених обабіч вулиці біля виходу її до бульвару, вирішена з використанням елементів готичного і романського стилів (вежки, стрілчасті прорізи вікон). Акцентовано наріжними будинками і перехрестя з вул. Б. Хмельницького. Містобудівною домінантою району є спарені об’єми висотного вісімнадцятиповерхового житлового будинку № 66, зведеного у 1965 – 71 рр. Будинки № 3, 8 вирізняються пишною пластикою цегляних фасадів. З 1940-х pp. початок вулиці територіально пов’язано з невеликим сквером, розміщеним у низині. До нього звернено головний фасад будинку Вищих жіночих курсів (1914; арх. О. Кобелєв), підходять вулиці Чапаєва (кол. Святославська) і О. Гончара. На нижній ділянці вулиці у 1930-х pp. споруджено великий житловий будинок для співробітників Академії наук України (№ 9), зосереджено ряд установ: Інститут «Промбудпроект» (№ 1), збудований 1955 за проектом арх. В. Єлізарова, Рахункова палата Верхової Ради України (№ 7) та ін. Будинки № 2, 9 і 12 є комплексними пам’ятками культури. Тут проживали відомі письменники: П. Бейлін, Ю. Збанацький, В. Земляк, В. Кучер, Б. Палійчук, В. Сосюра, М. Ушаков, Ю. Чорний-Діденко, В. Швець; літературознавець і критик Л. Новиченко (№ 2); вчені: Ф. Бєлянкін, Л. Булаховський, П. Власюк, О. Динник, В. Дроботько, А. Кіпріанов, Є. Патон, М. Супруненко, Д. Третьяков, І. Швець; композитор В. Косенко (№ 9) та ін. У садибі № 12 містилося у дорадянський час декілька навчальних закладів, де здобували освіту митці О. Архипенко, В. Горовиць, І. Кавалерідзе, вчений-садівник В. Симиренко; викладали філолог В. Перетц, природознавець П. Тутковський.

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2044;

ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 23;

Весь Киев в кармане: адресная и справочная книга на 1911 год. – К., 1911;

Київ: історичний огляд. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 497.