Житловий будинок з історією (№ 5)

Лариса Гаврилюк

Розмір зображення: 600:800 піксел

Фото М. І. Жарких, 27 вересня 2021 р.

Будинок поч. 1970-х pp., в якому проживав Миколайчук І. В.

(іст.).

Вул. Серафимовича, 5.

Торцем виходить на вулицю. Шістнадцятиповерховий панельний будинок.

В 1971 – 87 рр. тут проживав Миколайчук Іван Васильович (1941 – 87) – кіноактор, сценарист і режисер, заслужений артист УРСР (з 1968 р.). З 1965 р. працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. У ці роки за його сценаріями чи у співавторстві створено фільми: «Білий птах з чорною познакою» (1971 р.; роль Петра Звонаря), «Відлюдок» (1978), «Мріяти і жити» (1975), «І в звуках пам’ять відгукнеться», «Під сузір’ям Близнюків» (1979). У 1972 р. виконав роль Василя у фільмі «Пропаща грамота»; читав дикторський текст (Г. Сковорода) у фільмі «Відкрий себе», знятому на «Укркінохроніці». 1980 поставив фільм «Вавілон-ХХ» (співавтор сценарію, автор музичного оформлення, роль Фабіана), в 1982 р. – «Така пізня, така тепла осінь» (у співавторстві з В. Коротичем, роль Григора Корчака). Залишилися нездійсненими його сценарії про композитора М. Березовського, народної притчі «Небилиці про Івана» та ін. Був членом правління Спілки кінематографістів України. Похований на Байковому цвинтарі. Посмертно відзначений 1988 р. Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка. В пам’ять І. Миколайчука проводиться республіканський кінофестиваль. Жив у трикімнатній квартирі № 64 на дев’ятому поверсі. Збережено меморіальний кабінет митця.

В 1989 р. на торці будинку, що виходить на вул. Серафимовича, встановлено бронзову меморіальну дошку у формі цимбалів з барельєфним портретом митця (ск. А. Фуженко, арх. Т. Довженко).

Білий птах з чорною ознакою: Іван Миколайчук: Спогади, інтерв’ю, сценарії. – К., 1991;

Слободян В. Р. Кіноактор і сучасність. – К., 1987;

Його ж. Час. Герой. Кіноактор. – К., 1983.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 208.