2003 р. Звід пам’яток Києва
Сергій Білокінь, Олена Мокроусова, Лариса Федорова
259.6. Житловий будинок 1896–97, в якому проживали Білогриць-Котляревський Л. С., Порш М. В., Тутковський П. А. (архіт., іст.).
Вул. Микільсько-Ботанічна, 4. На червоній лінії забудови вулиці.
Історія ділянки простежується з 1877, коли її придбала дружина австрійського підданого А. Водольська. 1890 садиба з дерев’яним будинком з боку вулиці та фруктовим садом на подвір’ї перейшла у власність дружини прусського підданого Е. Герндт, на замовлення якої й зведено будинок. Автор проекту – арх. Я. Вольман. 1901 власником ділянки значиться О. Диджул, потім – подружжя І. та Л. Климовичів, з 1910 – А. Панащенко, у 1919 – Е. Фінкельштейн.
Двоповерховий з цокольним напівповерхом (з боку подвір’я – триповерховий), цегляний, пофарбований, у плані прямокутний.
Оздоблений у стилізованих готичних формах. Центральну частину фасаду з трьома вікнами виділено гранчастими напівколонками й високим прямокутним аттиком з круглим горищним віконцем. Симетричну схему фасаду дещо порушено різною шириною бічних розкріповок: із входом – на лівому фланзі, зі стрілчастими нішами – на правому. Вікна прямокутні, в центрі другого поверху проріз зроблено у вигляді стрілчастого готичного вікна, на флангах вікна завершено ламаними сандриками. Над входом влаштовано піддашшя також стрілчастої форми.
Центральний балкон другого поверху з ажурними металевими гратами спирається на розвинені консолі. Парапет у вигляді стилізованих мерлонів над зубчастим карнизом не зберігся. Втрачено й декоративні вази у нішах першого і другого поверхів, фільончасті різьблені вхідні двері, дерев’яну веранду на дворовому фасаді. В інтер’єрі збереглися оригінальні ажурні металеві огородження сходів.
Будинок – зразок вдалого використання форм неоготики у житловому будівництві кін. 19 ст.
У кін. 19 ст. – 1904 в будинку проживав Білогриць-Котляревський Леонід Сергійович (1855–1908) – правознавець, доктор права (з 1886), професор (з 1887). По закінченні юридичного факультету Київського університету у 1876 (учень і послідовник О. Кістяківського) був залишений при ньому для підготовки до професорського звання, 1880 захистив магістерську дисертацію, 1883–91 – доцент, професор Демидівського юридичного ліцею в Ярославлі. З квітня 1891 – ординарний професор кафедри кримінального права юридичного факультету Київського університету. Одночасно – почесний мировий суддя Київського окружного суду. Належав до теоретиків правознавства ліберально-гегельянського напряму, фахівець у галузі юридичної бібліографії. 1903 видав «Підручник російського кримінального права» (ч. 1–2). З 1904 жив у власній садибі на вул. Паньківській, 14-а, 14-б.
У 1910-х рр. в будинку проживав Порш Микола Володимирович (1879–1944) – економіст, публіцист, громадсько-політичний діяч, член Української Центральної Ради у 1917–18. З 1906 очолював Українську соціал-демократичну робітничу партію, був відомий як кооперативний діяч, організатор кооперативних товариств і спілок.
Співробітничав в українських періодичних виданнях: газеті «Рада», журналах «Украинская жизнь», «Літературно-науковий вісник» та ін. Перебував під зовнішнім наглядом поліції (псевд. Сильний). В роки Української революції мешкав на вул. Ярославів Вал, 14.
У 1914–20-х рр. в будинку жив Тутковський Павло Аполлонович (1858–1930) – геолог, природознавець, акад. УАН (з 1918), АН БСРР (з 1928). У цей період – професор Київського університету. В 1918 – член Комісії з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук, голова господарчого правління УАН (з грудня 1918), кафедри геології (з 1919), член багатьох академічних комісій.
У 1920-х рр. жив на сучасному бульв. Т. Шевченка, 14.
Література:
ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 4770; ф. 100, оп. 1, спр. 631; ф. 163, оп. 41, спр. 5040; ДАКО, ф. 1636, оп. 6, спр. 633; ЦДІАКУ, ф. 275, оп. 2, спр. 55; Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довідник. – К., 1998; Історія Академії наук України. 1918–1923: Документи і матеріали. – К., 1993; Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемчушенко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. – Т. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 635.