2003 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Толочко, Тетяна Трегубова

254.10. Садиба, 2-а пол. 19 ст. (архіт.).

Вул. Межигірська, 19. У ряді щільної забудови вулиці.

Межі садиби простежуються з 1860-х рр. З 1880 належала Х. Казарновській і займала пл. 233 кв. сажнів. За описом та оцінкою майна, складеними у 1899 арх. В. Ніколаєвим з метою страхування садибного комплексу, на ділянці налічувалося чотири цегляні споруди під бляшаними дахами. У підвалі двоповерхового головного будинку містилася пекарня, на першому поверсі – чотири крамниці з продажу хліба і хлібобулочних виробів, на другому – житло. У підвалі триповерхового дворового флігеля була пральня, на решті поверхів – житло.

В одному з двоповерхових флігелів у підвалі розміщувалися допоміжні служби, на першому поверсі – магазини, на другому – житло, в іншому флігелі – служби (перший поверх) і житло. Імовірним будівничим вважається арх. К. Шиман. 1903 Казарновська продала садибу, якою надалі володіли Я. Заболоцький та родина Криволапів-Горочадських, з 1910 – родина подільських міщан М. і А. Верет, з 1914 – Т. Криволап-Горочадський.

Садиба у плані прямокутна, забудована по периметру вирішеними у цегляному стилі головним будинком, правим, лівим і тильним флігелями.

Головний будинок. Двоповерховий, цегляний, з пласкими перекриттями, у плані прямокутний з дворядним внутрішнім плануванням.

Оздоблення в стилістиці історизму із застосуванням форм цегляного стилю та ренесансно-барокової архітектури.

Складається з двох, очевидно, різночасових об’ємів, з’єднаних спільними одномаршовими сходами. Головний фасад виконано у відкритому цегляному муруванні, доповненому вишуканими ліпленими прикрасами (тепер пофарбований). Права частина фасаду симетрична за композицією. Її перший поверх з вісьмома прямокутними вікнами позбавлений архітектурного декору. Другий поверх у формах неоренесансу, завершений карнизом з парними модульйонами, має три центральні аркові вікна із замковими каменями, декорованими акантом.

Вісь симетрії фасаду підкреслює балкон і розташований над ним тридільний аттик з горищним віконцем. Міжвіконні лопатки й антревольти оздоблено ліпленими гірляндами, підвіконні фризові ніші – орнаментальними ліпленими вставками. Ліва п’ятивіконна частина фасаду у стилі неоренесанс включає проїзд на подвір’я під лучковою перемичкою та суміжний з ним прямокутний вхід до будинку.

Асиметрично розташована вісь проїзду підкреслена балконом та вертикалями рустованих лопаток, що зорово підтримують трикутний фронтон. Вікна прямокутні, як і двері виходу на балкон, який фланковано напівколонами коринфського ордера та увінчано пишно оздобленим десюдепортом з напівциркульною аркою. Добре змодельований ліплений декор орнаментального і рослинного характеру прикрашає тимпан фронтону, десюдепорт, антревольти над лучковою аркою проїзду, підвіконні й надвіконні ніші.

У замкових каменях над проїздом і входом вміщено лев’ячі маски, в тимпані фронтону – голову Меркурія.

Різноманітний ліплений декор визначає архітектурно-мистецьку цінність головного будинку садиби.

Флігель (лівий бічний). Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний з двома виступами у бік подвір’я та одними сходами, перекриття пласкі.

Внутрішнє планування анфіладне, переважно однорядне. Площинний фасад позбавлений декору. Вікна – з лучковими перемичками та замковими каменями.

Флігель (правий бічний). Триповерховий, цегляний, у плані прямокутний з пласкими перекриттями та коридорно-секційним внутрішнім плануванням, пов’язаним з асиметрично розташованою сходовою кліткою. Перший поверх обмежує міжповерховий гурт з сухариками, другий і третій об’єднано лопатками. Вікна прямокутні з клинчастими перемичками та аркові, перемички яких окреслені архівольтами завтовшки у чверть цеглини. Будівлю завершує карниз з модульйонами.

Флігель (тильний). Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з анфіладним внутрішнім плануванням, сходи зовнішні, перекриття пласкі.

Тривіконний симетричний фасад, звернений у бік подвір’я, розчленований на два яруси міжповерховим гуртом з сухариками. На першому поверсі вікна прямокутні. Аркові вікна другого поверху розділені лопатками, прикрашеними угорі цегляним декором. Карниз площинний, нерозвинений. У надвіконнях – пояски з цегляних зубців і поребрика.

Флігелі цінні як складові елементи садиби, є зразком малоповерхової історичної забудови Подолу останньої чверті 19 ст. Тепер на першому поверсі головного будинку містяться пивний бар «Оболонь» та установа, у лівому бічному флігелі – офіси, тильний флігель використовується як допоміжне приміщення.

Література:

ДАК, ф. 100. оп. 1, спр. 946.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 628 – 629.