2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький
План другого поверху
287. Міське училище ім. В. А. Жуковського, 1903–04 (архіт., іст.).
Вул. Лук’янівська, 62. В історичній місцевості Татарка, що на Лук’янівці.
Фасад будинку фіксує втрачену червону лінію забудови вулиці. 1902, коли минуло 50 років від дня смерті письменників В. Жуковського та М. Гоголя, Київська міська дума вирішила відкрити початкові училища на пошанування обох літераторів і спорудити будинки коштом міста. Будинок училища ім. В. А. Жуковського зведено за проектом і під керівництвом арх. І. Ніколаєва. Виконавець – будівельна контора Я. Файбишенка. Пізніше до частини основного об’єму зроблено двоповерхову прибудову, що порушує симетрію споруди.
У бічних крилах двох верхніх поверхів містилися класні кімнати, в центральній частині – рекреаційні зали. На другому поверсі було відділення для хлопчиків, на третьому – для дівчаток (первісно передбачалося влаштування у кожному відділенні трьох паралельних класів по 50 учнів; фактично діяло по чотири таких класи). Перший поверх попередньо призначався під бібліотеку, але з 1905 тут діяв дитячий садок на 100 місць. На території садиби збереглися одноповерхові цегляні служби.
Будинок триповерховий, цегляний, у плані Н-подібний.
Оздоблений у цегляному стилі з використанням модернізованих форм неоренесансу. Головний фасад симетричний, його центральну вісь з порталом підкреслено розкріповкою, яка первісно завершувалася над карнизом двома цегляними тумбами (не збереглися). Великі віконні прорізи на першому поверсі прямокутні, на другому – лучкові з замковими каменями, на третьому – напівциркульні, зі стрілчастим обрамленням. Вікно третього поверху в центрі здвоєне, у тимпані вміщено дату закінчення будівництва (1904).
Будинок – цінний зразок навчальної споруди поч. 20 ст. Училище ім. В. Жуковського давало початкову освіту дітям малозабезпечених киян, було розраховане на 356 учнів.
У 1900–10-х рр. законовчителем закладу був Тарнавський Петро Іванович (1884–1938) – церковний діяч, член Всеукраїнської православної церковної ради (з 1917), настоятель Старокиївської парафії при Софійському соборі (з 1922), єпископ УАПЦ (з 1923), один із засновників і заступників голови губернської ради братства «ДіяльноХристова церква» (з 1924), голова ради братства (1925). Репресований, розстріляний.
Під час 1-ї світової війни будинок займала навчальна рота Другої школи прапорщиків. Після 1917 у ньому було влаштовано одну з перших у місті українських шкіл. Пізніше тут містилася середня школа, у повоєнні роки – відділення Індустріально-педагогічного технікуму.
З 1980-х рр. будинок на ремонті.
Література:
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 6071; Весь Киев в кармане: Адресная и справочная книга на 1909 г. – К., 1909; Киевская газета. – 1904. – 19 авг., 3 сент.; Киевлянин. – 1904. – 6 дек. – № 338; Памятная книжка народных училищ Киевской губернии на 1910 год. – Умань, 1910.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 730.