Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Григорій Казьмирчук, Михайло Кальницький, Тетяна Скібіцька

Садиба поч. 20 ст., в якій проживали Андрєєва М. Ф., Горький М., Ковальов О. О.

(архіт., іст.).

Вул. Лютеранська, 6 – 8.

На ділянці з ухилом рельєфу вздовж вулиці. До складу садиби входять: головний п’ятиповерховий будинок на червоній лінії забудови вулиці (споруджено бл. 1905 р., імовірно, за проектом арх. М. Клуга); чотириповерховий флігель, що прилягає перпендикулярно до чолового корпусу (збудовано 1901 р.), та шестиповерховий, розташований окремо у глибині подвір’я (збудовано в 1910 – 11 рр., арх. Ф. Олтаржевський; тепер № 8).

Усі будівлі цегляні, тиньковані. Основний корпус складної конфігурації, має двосекційне планування. Ускладнений еклектичний декор фасаду виконано на основі модернізованих ренесансно-барокових форм. У його розробці широко використано ордер: пристінними тричвертєвими корінфськими портиками в четвертому та п’ятому поверхах виділено центральну й симетричні їй бічні осі; малими колонками фланковано балкони всередині портиків. Портал центрального входу завершено зустрічними волютами, які вміщено у плоску складнопрофільовану нішу параболічного абрису. Численні деталі скульптурного декору – фігури атлантів, каріатид, різноманітні орнаментальні рельєфи – відзначаються високопрофільним моделюванням і майстерністю виконання. Оригінальна форма капітелей з мотивами фауни. У вересні 1941 р. будинок горів, після війни відбудовано з переплануванням. Належить до числа найкращих пам’яток еклектичної архітектури у забудові міста.

У шестиповерховому будинку (в глибині подвір’я) у квартирі № 65 на шостому поверсі (тепер нумерацію квартир змінено) проживала у 1914 і до січня 1915 р. Андрєєва Марія Федорівна (справж. – Юрковська; 1868 – 1953) – актриса МХТу, громадський діяч. У цей період працювала в київському театрі «Соловцов», де зіграла ролі Маші («Три сестри» А. Чехова), Ніни («Маскарад» М. Лермонтова).

У цій квартирі під час другого свого приїзду до Києва (перший – 1891 р.) з 26 жовтня до 17 листопада 1914 р. зупинявся Максим Горький (Пєшков Олексій Максимович; 1868 – 1936) – письменник, громадський діяч. Під час свого перебування в місті зустрічався з представниками громадськості, профспілок, відвідував гурток молодих літераторів, який очолював поет А. Мікульчик, працював над збіркою оповідань «По Русі». 15 листопада під час бенефісу М. Андрєєвої у російському драматичному театрі «Соловцов» дивився спектакль «Три сестри» А. Чехова. 16 листопада М. Горького відвідав письменник Скиталець (С. Петров). Востаннє побував у місті проїздом 18 травня 1933 р., коли повертався з Італії на Батьківщину.

З 1950-х pp. до 1991 р. у чоловому будинку жив і працював Ковальов Олександр Олександрович (1915 – 91) – скульптор, народний художник СРСР (з 1979). Автор пам’ятників О. Пушкіну у Києві (1962) і Нью-Йорку (1970), М. Лисенку у Києві (1965), В. Філатову в Одесі (1966), М. Гоголю у с. Гоголевому Полтавської обл. (1984); монументів у інших містах, численних скульптурних портретів та пам’ятних знаків. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1975). Тепер у квартирі № 24, в якій мешкав скульптор, влаштовано меморіальну майстерню.

У 1970 р. на фасаді чолового будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом М. Горького (ск. К. Годулян, арх. Р. Юхтовський).

Іл. див. с. 529.

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1537: ф. 163, оп. 41, спр. 6225;

Горький М. Собрание сочинений: В 25 т. – М.; Л., 1933. – Т. 1;

Летопись жизни и творчества М. Горького. 1908 – 1916. – М., 1958. – Вып. 2;

Мария Федоровна Андреева: Переписка. Воспоминания. Статьи. Документы. Воспоминания об М. Ф. Андреевой. – М., 1963;

Скульптор Ковалев: каталог выставки. – К., 1985.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 530.