1999 р. Звід пам’яток Києва
Лариса Шевченко
Інститут біохімії ім. О. Палладіна, в якому проживали і працювали відомі вчені
(іст.).
Вул. Леонтовича, 9.
На червоній лінії забудови вулиці, поряд з Володимирським собором. Збудовано спеціально для Інституту біохімії АНУРСР у 1935 р. З 1973 р. носить ім’я акад. АН УРСР О. Палладіна. Триповерховий, цегляний, з напівпідвалом, Т-подібний у плані. Праве крило будинку було житловим.
У цьому будинку працювали і мешкали:
– у 1945 – 88 рр. – Бєліцер Володимир Олександрович (1906 – 88) – біохімік, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1970). У 1945 – 87 рр. – завідувач відділу структури і функції білка, одночасно у 1969 – 72 рр. – директор інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1987), премією ім. О. Палладіна АН УРСР (1982). Наукові дослідження присвячено процесам гліколізу, дихання клітин, денатурації білків, їх агрегації й специфічній полімеризації, дослідженню процесів самозбирання волокон фібрину. Запропонований ним разом з К. Котковою (1950) білковий кровозамінник БК-8 набув широкого застосування в медицині. Жив у чотирикімнатній квартирі на першому поверсі.
– у 1935 – 72 рр. – Палладін Олександр Володимирович (1885 – 1972) – біохімік, акад. ВУАН (з 1929), акад. АН СРСР (з 1942), акад. АМН СРСР (з 1944), заслужений діяч науки УРСР (з 1935), Герой Соціалістичної Праці (1955). У 1935 – 38 рр. – неодмінний секретар Президії АН УРСР. Перший директор інституту – від часу створення 1925 р. у Харкові та після переведення 1931 р. до Києва беззмінно до 1969 р. Одночасно у 1934 – 54 рр. працював у Київському університеті, завідував кафедрою біохімії, у 1939 – 46 рр. – віце-президент, у 1946 – 62 рр. – президент АН УРСР. Засновник української біохімічної школи. Основні наукові праці присвячено біохімії нервової системи і м’язової діяльності, питанням біохімії вітамінів. У 1942 – 45 рр. синтезував і впровадив у медичну практику водорозчинний аналог вітаміну К – вікасол. Був головою Українського та Всесоюзного біохімічних та Українського фізіологічного товариств. У 1974 р. Президією АН УРСР засновано премію ім. О. Палладіна. Проживав у чотирикімнатній квартирі на другому поверсі будинку, в якій перша кімната з великим балконом, що виходить на вулицю, з 1962 р. була також службовим кабінетом і приймальнею директора інституту (до 1962 р. кабінет вченого містився на третьому поверсі).
– у 1943 – 70 рр. – Фердман Давид Лазарович (1903 – 70) – біохімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1939) і АН СРСР (з 1946). В цей період – завідувач відділу інституту. Одночасно у 1944 – 70 рр. – професор Київського університету. Наукові праці присвячено біохімії м’язів. Вивчав процеси обміну речовин у скелетних і серцевих м’язах при різних функціональних станах (робота, відпочинок, тренування) і при порушеннях функції (дистрофія, денервація). Проживав у чотирикімнатній квартирі на третьому поверсі.
– у 1933 – 82 рр. – Чаговець Ростислав Всеволодович (1904 – 82) – біохімік, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1964). У 1948 – 76 рр. – завідувач відділу інституту. У 1966 – 72 рр. – акад.-секретар Відділення біохімії, біофізики та фізіології АН УРСР. Відзначений премією ім. О. Палладіна АН УРСР (1981). Основні наукові праці присвячено питанням біохімії м’язів, експериментальним основам вітамінотерапії, біохімії ферментів, що містять вітаміни, застосуванню вітамінів у тваринництві.
У 1975 р. у будинку до 90-річчя від дня народження О. Палладіна відкрито меморіальний музей у квартирі, де він жив і працював. Музей складається з двох кімнат: службового кабінету і кімнати, що була домашнім кабінетом і спальнею. Діє на громадських засадах. У квартирах В. Бєліцера та Д. Фердмана містяться відділи та лабораторії інституту.
У 1974 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом О. Палладіна (ск. О. Скобликов, арх. А. Ігнащенко).
Академия наук Украинской ССР, 1985. – К., 1985;
Власенко І. М. Олександр Палладін: біографічна повість. – К., 1982;
Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982;
Полякова Н. М., Белик Я. В., Власенко И. Н. Александр Владимирович Палладин: документы и фотографии. – К., 1985.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 508 – 509.