Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Круглоуніверситетська вулиця, 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

На північно-західному схилі Липського узгір’я, від Бессарабської пл. до вул. Лютеранської; перепад висот між верхньою та нижньою відмітками складає понад 16 м. Прокладена у 1836 – 37 рр. для зручного зв’язку будинку Київського університету, що тоді споруджувався (вул. Володимирська, 60), і орендованими з 1834 р. університетськими приміщеннями, які розташовувалися на Печерську, у будинках Кордта та Бегічева. Форма плану у вигляді напівсерпантину зумовила зміну у 1869 р. первісної назви вулиці – Університетської на Круглоуніверситетську.

Перші будівлі були переважно двоповерховими, дерев’яними, на цегляних фундаментах. Інтенсивна забудова почалася з кін. 1870-х pp. У ній брали участь відомі архітектори В. Ніколаєв, А. Геккер, В. Сичугов. Мостова комісія будівельного управління київської міської управи У 1880 р. віднесла Круглоуніверситетську вул. до 4-го розряду за влаштуванням тротуарів (завширшки до 2 м). Вузький поперечний профіль вулиці зумовив масштаб забудови будинками порівняно невеликої поверховості. У 1905 – 38 рр. по вулиці ходив трамвай. На поч. 1930-х pp. зроблено проїзд до вул. Банкової. Функція вулиці була переважно житловою, тільки на її початку до 1917 р. містилося відоме кафешантан «Буфф» (на місці будинку № 2/1). Незабудований схил узгір’я, який піднімається над вулицею, надає їй мальовничого вигляду. Серед споруд історичної забудови виділяються пам’ятки архітектури поч. 20 ст.: будинки № 7 та № 12. Стиль конструктивізму 1920-х pp. представлений будинком співробітників міліції – № 2/1. Ряд будинків зберігає пам’ять про відомих діячів науки та культури: у будинку № 4 проживав мистецтвознавець Ф. Ернст; у № 6 – художниця О. Екстер; у № 10 містився польський театр «Студія» актриси, режисера і педагога С. Висоцької, тут працював письменник Я. Івашкевич. Не збереглися будинки, в яких мешкали поетеса А. Ахматова (№ 20/1; у 1906 р. належав її родичу – київському юристу В. Вакару) та музикознавець, фольклорист і педагог М. Грінченко (№ 17-а). Вулиця, що має топографічну своєрідність і топонімічну цінність, належить до комплексних пам’яток історії та культури.

Раїса Бондаренко

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 1191, 1440, 1797, 2166, 3100;

Вулиці Києва. – К., 1995;

Київ: провідник. – К., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 502.