2003 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Білокінь, Дмитро Малаков, Лариса Федорова

303.2. Будинок домініканського монастиря 1-ї пол. 19–20 ст., в якому проживали Андрей Шептицький, Світличний І. О. (архіт., іст.).

Вул. Костьольна, 13-а. На червоній лінії забудови вулиці.

Автор проекту, ймовірно, арх. Пілер.

Первісно двоповерховий на одинадцять віконних осей, у плані Г-подібний, з першим цегляним і другим дерев’яним поверхами, виступним колонним ганком входу в центрі головного фасаду. Призначався для ченців домініканського ордена. Після закриття останнього в 1832 використовувався як парафіяльний дім. У великій залі було облаштовано каплицю, в якій правили службу до завершення будівництва Олександрівського костьолу. 1846 костьол і цей будинок змалював Т. Шевченко. Тильним фасадом споруда виходила на господарське подвір’я.

Після перебудови у 1849–60 перший поверх складався з тринадцяти кімнат з кухнею, коморою з невеликим льохом, другий – з тридцяти кімнат (з двома віконними прорізами кожна). 1914 верхній дерев’яний поверх замінено на цегляний. 1939 виконано ремонтні роботи на фасадах та в інтер’єрі. 1941–43 споруда зазнала значних пошкоджень, 1946 відновлена. 1951–53 за проектом арх. О. Недопаки (керівник – арх. М. Шехонін, інститут «Київміськпроект») здійснено надбудову третього і четвертого поверхів з подальшим пристосуванням під житловий будинок для тресту «Легпромбуд» харчової промисловості СРСР.

Чотириповерховий з підвалом і високою терасою на підмурку з боку головного фасаду, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний, з пізнішою невеликою двоповерховою прибудовою на лівому бічному фасаді. До центрального головного входу ведуть кам’яні сходи, терасу огороджено гратами на цегляних стовпчиках, завершених гранітними полірованими кулями. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Первісне внутрішнє планування не збереглося.

Вирішений у стилі класицизм. Площинний за характером головний фасад подекуди розкреслено гуртами й завершено карнизом великого виносу, оздобленим ліпленими кронштейнами та розетками. Вікна прямокутні, на флангах третього поверху балкони. На першому поверсі головного, бічного і тильного фасадів збереглися фрагменти первісного архітектурного оздоблення – розкріповані клинчасті перемички вікон, поєднані між собою міжвіконними й підвіконними профільованими гуртами.

Будинок – цікава пам’ятка цивільної архітектури 1-ї пол. 19–20 ст.

26 квітня – у першій половині травня 1917 у будинку проживав Андрей Шептицький (світське ім’я – Роман Олександр Марія; 1865–1944) – митрополит Галицький Української греко-католицької церкви (з 1900), громадсько-політичний діяч, граф.

1914 заарештований у Львові російською адміністрацією, інтернований в Росію. Повертаючись із заслання, приїхав до Києва, зупинився у настоятельських покоях. 28 квітня 1917 відвідав УЦР, яка містилася у Педагогічному музеї (вул. Володимирська, 57), був на засіданні Київського губернського з’їзду Української селянської спілки, що відбувався в ньому; зустрівся з головою УЦР М. Грушевським. Наступного дня М. Грушевський і С. Єфремов (член Комітету УЦР) нанесли офіційний візит митрополиту Андрею у цьому будинку. 9 травня відслужив панахиду в Олександрівському костьолі за померлого 1916 у Львові письменника, вченого, громадського діяча І. Франка. Під час перебування в Києві призначив о. Михайла (Цегельського) генеральним вікарієм для католиків візантійського обряду в центральних землях України.

З 1940-х рр. у будинку містився гуртожиток АН УРСР. 1953–55 на другому поверсі в першій кімнаті ліворуч мешкав Світличний Іван Олексійович (1929–92) – поет, літературознавець, критик, один з провідних діячів шестидесятництва. У цей час – аспірант Інституту літератури АН УРСР, розпочав літературознавчу і публіцистичну діяльність. У списку робіт, який склав він сам, першою стоїть рецензія на книжку Д. Граніна «Шукачі» у журналі «Дніпро» (1955, № 6). З травня 1960 родина Світличних проживала на вул. Уманській, 35, квартира № 20. Помер після довготривалої хвороби, внаслідок жорстоких умов ув’язнення й заслання (остання адреса – вул. І. Клименка, 16, квартира № 91).

У гуртожитку разом з І. Світличним мешкав літературний критик І. Бойчак.

Тепер у будинку містяться різні установи.

Література:

ДАК, ф. 19, оп. 1, спр. 763; ЦДІАКУ, ф. 442, оп. 64, спр. 164; Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 9; Київ: Провідник – К., 1930; Малаков Д. На вулиці Костьольній // Янус–Нерухомість. – 1998. – № 5; Нова Рада. – 1917. – 28 квіт.; Путеводитель по Киеву и его окрестностям / Изд. В. Д. Бублик. – К., 1902; Світлична Л. Поруч з Іваном // Сучасність. – 1997. – № 5; Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського. – Лондон, 1954; Ciechowski W. Kijów i jego pamiątki. – К., 1901.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 816.