1999 р. Звід пам’яток Києва

Дмитро Малаков, Тетяна Скібіцька

Торговельний будинок меблевої фірми Й. Кімаєра, 1895 – 97 рр.

(архіт.).

Вул. Архітектора Городецького, 13.

У ряді суцільної забудови. Споруджений за участю архітекторів В. Городецького та М. Клуга. Ділянка мала складну в плані конфігурацію, поширювалася вглиб кварталу, сягаючи Ольгинської та Інститутської вулиць, і була щільно забудована переважно виробничими спорудами. В будинку на розі вулиць Інститутської та Ольгинської жив сам власник фірми.

Стіни корпусу меблевої фірми цегляні, перекриття й внутрішні металеві сходи спиралися на багатоповерхові металеві конструкції. Ліворуч по фасаду був еркер. У період між громадянською і 2-ю світовою війнами в будинку містилися різні заклади й підприємства, зокрема, Київська 8-а взуттєва фабрика.

У вересні 1941 р. будинок згорів. Металеві конструкції зазнали таких руйнувань і пошкоджень, що відновленню не підлягали. Під час відбудови, здійсненої наприкінці 1940-х рр., збережено тільки головний фасад (зі зменшенням виносу еркера і втратою в ньому бічних вікон), периметр зовнішніх стін та поверхи флігельного будинку. Решту споруд розібрано на цеглу.

Будинок чотириповерховий, цегляний, тинькований, у плані близький до квадрата зі стороною 32 м. Після відбудови центром композиції об’ємно-просторової структури стало внутрішнє світлове подвір’я, на зразок ренесансних, але перекрите скляним світловим ліхтарем на металевому каркасі. Службові приміщення згруповано по периметру зовнішніх стін з виходами на внутрішню чотириярусну відкриту галерею. Колони й перекриття залізобетонні. Фасад виконано в неоренесансних формах з укрупненими деталями. Простінки між великими вікнами першого й другого поверхів оздоблено рустованими лопатками, третього і четвертого – тричвертєвими канелюрованими колонами корінфського ордера на п’єдесталах, що спираються на кронштейни. У капітелях вміщено ліпні голови бога Меркурія. «Жезли Меркурія» прикрашають замки над вікнами четвертого поверху, в тимпані фронтону, що увінчує центральну частину фасаду, містяться скульптурні зображення, зокрема, й Меркурія. На фронтоні вміщено дату «1884», що засвідчує час заснування меблевої фірми Й. Кімаєра. Ліворуч по фасаду – брама проїзду на внутрішнє подвір’я, збереглися залишки її первісного металевого оздоблення.

Праворуч по фасаду – вхід до проміжного вестибюля станції метро «Хрещатик».

Пам’ятка є цікавим зразком торговельно-промислової споруди, розташованої серед житлової забудови з суто комерційною метою надати можливість придбання меблів мешканцям щойно споруджених будинків, переважно на території колишньої садиби Ф. Мерінга. Значна частина меблів і столярних виробів фірми Й. Кімаєра і досі служить за призначенням, зокрема, в будинку Національного банку України, спорудженому в 1902 – 05 рр.

Тепер тут міститься Міністерство юстиції України.

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5640; ф. 330, оп. 4, спр. 18, 29, 41;

Календарь: адресная и справочная книга г. Киева за 1914 год. – К., 1913;

Календарь: посредник для города Киева на 1894 год. – К., 1894;

Кilesso S. Wladislaw Ноrоdесkі: Ргzуczупеk dо twrоrсzоsсі w okresie кіjowskim // Кwаrtаlnік аrсhіtеkturу і urbаnіstykі. – Warszawа, 1994. – Т. XXXVI.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 321.