1999 р. Звід пам’яток Києва
В’ячеслав Горбик, Петро Скрипник
Будинок кін. 19 ст., в якому проживав Грінченко Б. Д.
(іст.).
Вул. Гоголівська, 8.
На червоній лінії забудови вулиці. Чотириповерховий, цегляний житловий будинок, ліве крило з напівпідвалом і приямком (по схилу вулиці), фасад оформлено тягами, цегляним декором, стіни рустовані, між вікнами – лопатки, вікна – з лиштвами, на третьому поверсі – напівколони.
В 1902 – 05 рр. тут проживав Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – письменник, перекладач, літературознавець, мовознавець, теоретик та історик української лексикографії, фольклорист, етнограф, публіцист, видавець, громадсько-культурний діяч. У цей період працював над першим ґрунтовним “Словарем української мови” (68 тис. слів), що вийшов друком в 1907 – 09 рр. у 4-х томах. Б. Грінченко був співукладачем, упорядником і редактором словника, матеріали до якого збирало кілька поколінь української інтелігенції, починаючи з П. Куліша (1861), пізніше – Київська Громада, редакція «Киевской старины». У словнику представлено лексику літературної мови 19 ст., фольклору, більшості українських діалектів, запроваджена в ньому орфографічна система склала основу правописного кодексу української мови. Цей етнографічно-енциклопедичний довідник справедливо називають словником Грінченка. Одночасно дослідник укладав перший бібліографічний покажчик «Література українського фольклору 1777 – 1900» (опубліковано 1907), не припиняв літературної діяльності. У зазначений час вийшла його поетична збірка «Писання Б. Грінченка» (т. 1, 1903), він перекладав з польської, німецької, російської, грузинської мов твори відомих письменників, друкував в українських часописах публіцистичні статті, вірші, оповідання.
В 1903 р. у «Земській збірці Чернігівської губернії» опублікована його праця «До питання про журнал для дитячого читання в земській народній школі». Продовжував збирати фольклорний (пісні, казки тощо) та етнографічний матеріал, займався проблемами української національної школи, готував книжку, в якій виклав власний досвід педагогічної і культурної діяльності – «На безпросвітному шляху. Про українську школу» (вийшла 1906). Б. Грінченко був засновником і редактором української газети «Громадська думка» (перший номер побачив світ 31 грудня 1905 р.), в 1905 р. – одним з організаторів Української радикальної партії, що 1906 злилась з Українською демократичною партією в Українську демократично-радикальну партію.
Разом з ним проживала його дружина – Грінченко Марія Миколаївна (1863 – 1928) – письменниця, лексикограф, перекладачка, громадсько-культурний діяч. Була діяльною помічницею в підготовці словника української мови, в етнографічній та громадській роботі Б. Грінченка.
В 1988 р. на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з темно-сірого граніту у вигляді розкритої книжки з бронзовим горельєфним портретом вченого (ск. А. Чемерис).
Білецький О. I. Борис Грінченко // Рад. літературознавство. – 1963. – № 1;
Грінченко Б. Д. Твори: У 2 т. – К., 1963;
Качкан В. А. Українське народознавство в іменах. – К., 1994;
Хінкулов Л. Ф. Літературні зустрічі. – К., 1980.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 206.