1999 р. Звід пам’яток Києва
Серпи Білокінь, Віталій Отченашко, Ніна Смирнова
Житловий будинок 1909 р., в якому проживали Левченко М. З., Тимошенко С. П.
(архіт., іст.).
Вул. Гоголівська, 23.
Фіксує стару червону лінію забудови. Зведено за проектом цивільного інж. В. Безсмертного як прибутковий будинок полковника Ф. Ягимовського.
Під час ремонту 1970-х pp. зроблено внутрішнє перепланування з ліквідацією чорних сходів, забілено розписи на торцевій стіні кімнати з еркером на четвертому поверсі. Оригінальна архітектура будинку, доповнена скульптурним зооморфним декором, яка відбиває романтичну течію пізнього модерну, довгий час помилково пов’язувалася з творчістю В. Городецького. Чотириповерховий (з боку подвір’я – п’ятиповерховий), цегляний, у плані Т-подібний, складається із секції на дві квартири. Головний фасад асиметричний через зміщення вхідного порталу і сходів з великими заскленими площинами відносно центру будинку. Загальної врівноваженості його композиції досягнуто майстерною компоновкою архітектурних акцентів. Виділений гранчастими вертикальними тягами об’єм сходової клітки підкреслено високим кілеподібним щипцем, який врівноважують трикутний фронтон над балконом (арковою лоджією четвертого поверху) – у лівому крилі та гранчастий наріжний еркер з високим наметовим дахом – у правому. Стіна фасаду розчленована різноманітними за формою віконними прорізами, у т. ч. розміщеним праворуч від входу великим напівциркульним вікном, горизонтальним поясом у вигляді декоративних машикулів між третім і четвертим поверхами, згрупованими по вертикалі балконами з масивними огорожами. На тлі відкритої цегляної кладки (тепер пофарбована) добре вимальовуються цегляні та ліпні декоративні деталі, запозичені з романської та готичної архітектури, – гарне за рисунком листя гостролисту, стилізована скульптура (сови, коти, химери), романські колонки, кілеподібні й рустовані лиштви, кронштейни й пінаклі. Фасад прикрашено рослинним та геометричним ґратчастим орнаментом над входом, який зберіг давні засклені стулки дверей з накладним готичним різьбленням. Первісне оздоблення уціліло на сходовій клітці.
Наприкінці 1920-х pp. у квартирі № 5 проживав Левченко Микола Захарович (1900 – 34) – етнограф, історик. З 1923 р. – співробітник для особливих доручень Неодмінного секретаря ВУАН А. Кримського, з 1927 р. завідував видавництвом ВУАН. Автор праць «Знадоби для життєпису Степана Руданського» (1926, у співавт. з А. Кримським), «З поля фольклористики й етнографії» (1928 вип. 1 – 2). В 1929 р. заарештований у справі СВУ. На засланні захворів психічно. Повернувшись до Києва, покінчив життя самогубством.
В 1917 – 19 рр. у квартирі № 5 мешкав Тимошенко Степан Прокопович (1878 – 1972) – вчений у галузі теорії пружності, опору матеріалів та будівельної механіки, акад. УАН (з 1918), член багатьох академій світу. В 1907 – 11 і 1917 – 19 рр. – професор Київського політехнічного інституту. В 1918 р. брав участь у розробці законопроекту із заснування УАН. В 1918 – 19 рр. – директор Інституту технічної механіки УАН, голова кафедри технічної механіки, редактор видань фізико математичного відділу УАН. Наприкінці 1919 р. виїхав з України, в 1920 р. емігрував до Югославії, потім переїхав до США. З 1960 р. проживав у ФРН.
Основні праці з питань міцності, стійкості й коливань пружних систем. Розробив спосіб ефективного застосування варіаційного методу теорії пружності до розв’язання інженерних задач. Створив класичні підручники – «Курс опору матеріалів» (1911) і «Курс теорії пружності» (Т.1, 1914 – 16).
В 1995 р. на фасаді будинку встановлено меморіальну бронзову дошку з горельєфним портретом С. Тимошенка (ск. М. Савельев, арх. В. Приходько).
ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 2678;
Записки НТШ. – Париж; Чикаго, 1962. – Т. 173;
Історія Академії наук України, 1918- 1923. – К., 1993;
Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 374 – 375.