2011 р. Звід пам’яток Києва
Олена Балицька, Юрій Зінченко, Віктор Мойсеєнко, Елла Піскова, Тетяна Трегубова
495.2. Будинок Київського зоотехнічного інституту 1931, в якому працювали відомі вчені, містилися штаби винищувального батальйону, 284-ї стрілецької дивізії (архіт., іст.).
Вул. Героїв оборони, 15. Корпус № 3. Займає середню ділянку по вул. Героїв оборони в ряді трьох будинків академічного комплексу. Зведений за проектом арх. Д. Дяченка у формах конструктивізму як триповерхова з високим цокольним поверхом цегляна споруда, позбавлена будь-яких декоративних оздоб. До 1961 реконструйований як головний корпус за проектом архітекторів «Облпроекту» І. Дабадяна, Л. Семенюк та ін.
Було збережено попередню планувальну структуру, центральну частину підвищено на один поверх, оформлення чолового фасаду узгоджено з архітектурою сусідніх будинків.
Чотириповерховий, у центрі з триповерховими крилами, на високому цокольному поверсі, цегляний, фасади облицьовані світлою керамічною плиткою – «кабанчиком», цоколь тинькований бетонним розчином. Перекриття пласкі залізобетонні, дах вальмовий під бляхою. Симетричний за композицією, у плані – видовжений прямокутник з п’ятьма ризалітами на чоловому південному фасаді та кріповками на тильному. Внутрішнє планування коридорне з двобічно розташованими приміщеннями. Навпроти головного входу – парадні тримаршові сходи, по боках тильного фасаду – допоміжні двомаршові з входами у цоколі. На третьому поверсі по центру – актова зала на 550 місць, на флангах чолового фасаду – великі аудиторії.
Скромне архітектурне оформлення відповідає канонам неокласицизму повоєнної доби.
Фасади характеризуються чітким ритмом однакових віконних прорізів, які тільки у надбудованому четвертому поверсі мають півциркульні перемички. Чоловий і бічні фасади членовано на три яруси. Завершений фризом і карнизом масивний цокольний поверх декоровано рустом з грубою поверхнею. Гладенькі площини верхніх поверхів розкреслено гуртом на рівні підвіконь третього поверху (на тильному фасаді гурт відсутній). Профіль вінцевого карниза має спрощений характер. Центральний п’ятивіконний ризаліт акцентовано трикутним фронтоном зі скульптурним державним гербом у тимпані. До прямокутного отвору головного входу у профільованому рамковому обрамленні підводить багатоступінчастий ганок.
В інтер’єрі вестибюля містяться пілони, що замість арок, як в інших одночасних корпусах, підтримують по три балкові прогони. Стеля розбита на кесони з ліпленими прикрасами 1950-х рр., підлоги – з сучасної штучної плитки. З рівня вестибюля до коридору ведуть проміжні східці.
1931 – 34 в корпусі розміщувався Київський зоотехнічний інститут, заснований 1930 після розділу Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту (КВЗІ) на Ветеринарний та Зоотехнічний. У 1934 – 41 його змінив Київський ветеринарний інститут (КВІ), що 1957 увійшов як ветеринарний факультет до складу УСГА (тоді – навчальної частини УАСГН, з 1962 – УСГА, з 1992 – УДАУ, з 1994 – НАУ).
Частина кафедр КВІ займала окремі приміщення і в комплексі споруд інститутських клінік та кузні. З них зберігся лише сучасний корпус № 6, до якого Ветеринарний інститут переїхав у 1944. З 2002 він розміщується у корпусі № 12.
У цьому будинку працювали:
1934 – 35 – Кавецький Ростислав Євгенович (1899 – 1978) – патофізіолог, онколог, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1960), директор Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1946 – 52), Українського НДІ експериментальної та клінічної онкології МОЗ УРСР (1960 – 78, тепер Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології НАНУ, що з 1979 носить ім’я вченого). Під час роботи у цьому будинку – завідувач кафедри патологічної фізіології КВІ (1932 – 35), одночасно з 1931 працював завідувачем відділу Інституту експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров’я УСРР, старшим науковим співробітником Інституту мікробіології і епідеміології ВУАН (тепер – Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ), з 1933 – старшим науковим співробітником Інституту клінічної фізіології ВУАН.
У 1930-і рр. відбулося становлення вченого як патофізіолога і онколога-експериментатора. Його дослідження цього періоду були присвячені вивченню процесів обміну речовин у самій пухлині й оточуючих її тканинах, проблемам механізму розвитку ракової пухлини й ролі захисних реакцій організму у боротьбі з цим захворюванням. Засновник української школи онкологів-експериментаторів.
Президією НАН України засновано премію ім. Р. Є. Кавецького (2001).
1931 – 41 – Касьяненко Володимир Григорович (1901 – 81) – анатом, акад. АН УРСР (з 1951), директор Інституту зоології АН УРСР (1950 – 63), член Президії АН УРСР (1952 – 57). Працював в КВЗІ, КВІ з 1923, пройшовши шлях від препаратора й асистента до завідувача кафедри нормальної анатомії сільськогосподарських тварин (1932 – 52, тепер кафедра анатомії, що носить ім’я вченого). Одночасно – декан ветеринарного факультету (1932 – 34), заступник директора інституту (1937 – 41). Досліджував проблеми порівняльної анатомії хребетних, еволюційної морфології ссавців, історії науки. За досягнення у підготовці спеціалістів, надання практичної допомоги у розвитку тваринництва нагороджений Великою срібною медаллю Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 – 40. У 1944 – 52 працював в корпусі № 6.
1930-і рр. – Чаговець Василь Юрійович (1873 – 1941) – фізіолог, акад. АН УРСР (з 1939). Працював у КВЗІ й КВІ з 1921, завідувач кафедри фізіології сільськогосподарських тварин (1930-і рр.). Одночасно очолював кафедру фізіології Київського медичного інституту (1921 – 35). Один із засновників сучасної електрофізіології. Вперше застосував теорію електролітичної дисоціації для з’ясування електричних явищ у живому організмі.
В цьому будинку також працювали: у 1937 – 41 – акад. АН УРСР Овчаренко Федір Данилович (1913 – 96) – завідувач кафедри неорганічної і аналітичної хімії КВІ (1945 – 49); у 1931 – 41 – акад. УАСГН Поваженко Іван Омелянович (1901 – 91), директор КВІ (1946 – 47) й завідувач кафедри хірургії (1937 – 77); у 1935 – 44 акад. АН БРСР Чеботарьов Роман Семенович (1905 – 81), завідувач кафедри паразитології КВІ (1935 – 59).
Всі зазначені вчені після 1944 працювали у корпусі № 6.
З 1962 в корпусі розміщується ректорат й адміністративна частина вузу та окремі кафедри. В кабінеті ректора працювали: 1962 – акад. УАСГН С. Лебедєв (у 1963 – 88 – в корпусі № 4), 1962 – 68 – акад. УААН В. Пересипкін (у 1952 – 2004 – в корпусі № 4).
У липні 1941 під час оборони міста від німецьких загарбників у центральній частині будинку на другому поверсі містився штаб винищувального батальйону викладачів і студентів киїських сільськогосподарського (КСГІ), ветеринарного (КВІ) і лісогосподарського (КЛГІ) інститутів, які вели боротьбу з німецькими диверсантами, парашутистами-десантниками (тепер у цьому приміщенні – Музей НАУ).
У серпні – вересні 1941 в підвальному приміщенні діяв штаб 284-ї стрілецької дивізії 37-ї армії, створеної за рішенням ставки Верховного Головнокомандувача 8 – 10 серпня цього ж року. Під командуванням полковника Г. Панкова дивізія воювала у південно-західному секторі оборони міста. 11 – 16 серпня 1941 її воїни брали участь у контрударі, в результаті якого було звільнено населені пункти в районі Теремків, Мишоловки, Тарасівки, Чабанів, Новоселок, Пирогова. Разом з іншими військами Південно-Західного фронту дивізія залишила Київ у вересні 1941.
1964 на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку штабу винищувального батальйону студентів і викладачів КСГІ, КВІ й КЛТІ (арх. В. Шевченко).
Література:
ДАК, ф. Р-1361, оп. 3, спр. 35, 1965; НА Президії НАНУ. Особові спр. Р. Кавецького, В. Касьяненка, В. Чаговця; Будова соціалістичного Києва. – К., 1932; Владимир Григорьевич Касьяненко (Некролог) // Вестник зоологии. – 1981. – № 2; Діденко В. В. Нарис історії Національного аграрного університету. – К., 1998; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982; Киевский Краснознаменный: Краткий очерк истории Краснознаменного Киевского военного округа. 1919 – 1969. – К., 1969; Пономаренко Ф. Видатний вчений-хірург // За сільськогосподарські кадри. – 1959. – 6 черв.; Ростислав Євгенович Кавецький. – К., – 1988. – (БВ УРСР); Рудик С. К. Володимир Григорович Касьяненко. – К., 2001. – Кн. 6: Вчені у галузі ветеринарної медицини. – (Українські вчені-аграрії ХХ ст.); Становится город героем. – К., 1986; Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны. – К., 1975. – Т. 1; Шматок Ю. Г. З історії зоотехнічного факультету (1921 – 1958) // Наук. праці зоотехнічного факультету УСГА. – К., 1960. – Т. 12. – Вип. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1422 – 1423.