2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Лариса Федорова
Розмір зображення: 685:480 піксел
459.11. Житловий будинок 1876, в якому проживала Сантагано-Горчакова О. О. (архіт., іст.).
Вул. Пушкінська, 38. У ряді фронтальної забудови вулиці, з невеликим розривом від суміжних будівель.
Зведено за проектом арх. П. Спарро на замовлення чиновника А. Лозицького.
Первісно двоповерховий, у радянський час добудовано третій поверх.
Триповерховий (перший поверх через перепад рельєфу частково перетворився на напівповерх) з мансардою над тильною частиною, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, з тильним виступом, до якого прилучаються надвірні служби. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.
В опорядженні симетричного головного фасаду з прямокутними прорізами вікон і дверей застосовано візерунок цегляного мурування, елементи неоготики (гранчасті напівколонки) та неоренесансу (обрамлення вікон). Вертикальні композиційні осі біля флангів фасаду, що містять входи, оформлено у вигляді одновіконних розкріповок, виділених навісними гранчастими напівколонками та завершених добудованими пізніше аттиками з напівкруглими вінцевими елементами (первісні завершення фасаду не збереглися).
Подібну округлу форму мають також сандрики центральних прямокутних вікон другого поверху. Фасад на рівні перших двох поверхів розкреслено чарунковим фризом і карнизом. Кожен поверх спочатку складав ізольоване помешкання з окремим входом, розташованим на фланзі.
Будинок має цінність як рідкісний зразок малоповерхової забудови центру міста 2-ї пол. 19 ст.
У 1907–11 у будинку проживала Сантагано-Горчакова Олександра Олександрівна (справж. – фон Мезенкампф, за чоловіком – Горчакова, псевдонім – Сантагано; 1842–1913) – актриса, педагог, перекладачка. Баронеса. Була відомою оперною співачкою (сопрано), солісткою київського Міського театру (1867–71). Рано залишивши сцену, стала визначним вокальним педагогом. Останні 16 років життя викладала спів у Музичній школі М. Тутковського – відомого композитора, піаніста, громадського діяча, на запрошення якого переїхала з Москви в Київ. Її вихованцями були оперні співаки С. Друзякіна, М. Закревська, у Москві – Л. Собінов. Перекладала п’єси та оперні лібрето російською (загалом 99) й італійською (9) мовами.
Написала багато оригінальних драматичних творів і романсів. Брала участь у музично-громадському житті міста.
Раніше мешкала на вул. Жилянській, 38, на сучасній вул. Саксаганського, 74; 1912 – на вул. Володимирській, 74; 1913 – на вул. Тарасівській, 22 (будинок не зберігся).
Тепер тут містяться аптека та частина службових приміщень поліклініки Київського міського центру радіаційного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що займає будинок на вул. Пушкінській, 40.
Література:
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 1023; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1900–1913) год. – К., 1900–1913; Лисенко І. Словник співаків України. – К., 1997; Ф. Н. А. А. Сантагано-Горчакова (Некролог) // Киевская мысль. – 1913. – 27 марта.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 998 – 999.