1999 р. Звід пам’яток Києва
Григорій Щербина
Розмір зображення: 1349:602 піксел
Борисоглібська вулиця, 19 – 20 ст.
(архіт., іст., містобуд.).
Пролягає з південного заходу на північний схід, з’єднуючи важливі магістралі історичної зони Подолу – вулиці Петра Сагайдачного та Набережно-Хрещатицьку, утворюючи перехрестя з вулицями Братською та Волоською. Одна з найдавніших вулиць Києва. У 17 ст. була відома під назвами Борисоглібська, Глібобориська, Хлібобормська. Назва походить від церкви Бориса і Гліба кін. 17 ст., збудованої у стилі українського бароко поруч з місцем розташування однойменного давньоруського мурованого храму, що був на території будинку № 10/10.
Борис і Гліб – молодші сини великого київського князя Володимира Святославича, підступно вбиті після його смерті у 1015 р. під час боротьби за великокнязівський стіл. Поховані у Вишгороді. В 1072 р. канонізовані православною церквою як перші власне руські святі. Вулиця розпланована міським арх. А. Меленським за проектом арх. В. Гесте. Вулиця, що існувала до пожежі 1811 р., була орієнтована під кутом 45° відносно сучасної траси, яка була прокладена зі зламом з урахуванням допожежного розташування дерев’яної Святодухівської церкви біля Дніпра (на ділянці будинків № 12/2 і 21/10). Садибна забудова, що активно здійснювалася з 1818, не перевищувала один – два поверхи. Від первісного етапу збереглися будинки № 6, 12, 15б у формах класицизму (№ 12 та 15б значно перебудовані). В останній чв. 19 ст. забудова вулиці набуває щільного характеру, підвищується до чотирьох поверхів, її архітектурному вирішенню властиві форми раннього та пізнього еклектизму (№ 8/11, 9/13, 11, 16, 17/1, 20). У серед. 1930-х pp. знесено Борисоглібську церкву з дзвіницею 19 ст., які значною мірою впливали на формування композиції усієї південної частини Подолу. На місці ансамблю церкви споруджено чотириповерховий наріжний житловий будинок у стилі радянського класицизму (№ 10/10). Забудову вулиці формують пам’ятки архітектури № 2/20, 5, 6, 9/13, 15, 21/19 і близько 20 архітектурно цінних об’єктів. Ряд садиб, які збереглися, характеризують принципи історичної забудови Подолу (№ 1, 3, 5, 7, 9/13, 14, 17).
Алферова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине XVII века. – К., 1982;
Київ: Історичний огляд. – К., 1982;
Київ: Провідник. – К., 1930.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 190.