Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Боричів Тік вулиця, 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

Ламана траса, орієнтована з південного сходу на північний захід, огинає підніжжя Андріївської гори, з’єднує вул. Боричів узвіз з вул. Флорівською.

Одна з найдавніших вулиць Києва, на якій у 10 – 17 ст. проживали переважно ремісники. Назва пояснюється дослідниками по-різному. За однією версією – від урочища Борич, яке було тут розташовано; за другою – від назви гори Борич, яку ототожнюють з Андріївською горою; за третьою – від давньоруського слова «борич» (бирюч), що означає чиновника, який оголошував рішення князя, або митника; за четвертою – від імені посла князя Ігоря – Борича, згаданого в літопису під 945 р. Слово «тік» означає або загальновідому назву місця, де молотять хліб, або скорочену назву «товчка» (торгу), або воно п оходить від слова «текти», тому що у цьому місці було скупчення джерел та струмків, що витікали з-під Андріївської гори. До Боричевого Току прилучаються вулиці Ігорівська, Андріївська, пров. Зелінського та Андріївський узвіз.

Відрізок від вул. Боричів узвіз до пров. Зелінського майже не відрізняється від траси стародавньої вулиці, зображеної на планах міста 1695 і 1780-х pp. Імовірно, ця ділянка була частиною давнього Боричевого узвозу, який з’єднував Верхнє місто й Поділ. Після пожежі 1811 р. за проектом арх. В. Гесте зроблено регулювання вулиці та прокладено її новий відрізок – від пров. Зелінського до вул. Флорівської. За проектом передбачалося з’єднання її з Кирилівською вул. (тепер вул. Фрунзе), але зробити це не вдалося через необхідність у такому разі руйнування будівель Флорівського монастиря.

Нарізка садиб, здійснена одночасно з прокладанням вулиці, визначила ритм забудови, її уривчастий характер. Збереглися житлові одно- й двоповерхові будинки, вирішені у формах класицизму: № 20/4, 22-а, 23/3, 23-а, 25, 43, 43/5. Житлові будинки № 2/15, 4, 14/1, 19, 24/3, 28, 35 зведено у кін. 19 – на поч. 20 ст. З них виділяється наріжний будинок у формах еклектизму (№ 24/3), баштове завершення якого акцентує перехрестя і є висотним орієнтиром у просторі вулиць. Особливістю забудови вулиці є її розміщення на двох рівнях. Малоповерхові будинки на непарному боці містяться на тлі вкритого деревами масиву Андріївської гори. Своєрідність парного боку створюють містки-переходи на рівні другого – третього поверхів, які ведуть до будинків, що містяться значно нижче проїжджої частини (№ 4, 12, 12/2). Забудову вулиці формують також близько 20 архітектурно цінних споруд. Історія вулиці невід’ємна від багатьох подій у багатовіковому житті міста.

В’ячеслав Горбик, Григорій Щербина

Алферова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине XVII века. – К., 1982;

Вулиці Києва. – К., 1995;

Київ: Історичний огляд. – К., 1982;

Київ: Провідник. – К., 1930;

Толочко П. П. Древний Киев. – К., 1976.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 191 – 192.