Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Шевченко

Могила Богомольця О. О.

(іст.).

На території Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України, у садку.

Богомолець Олександр Олександрович (1881 – 1946) – патофізіолог, державний і громадський діяч, акад. (з 1929) і президент (з 1930) ВУАН, акад. (з 1932) і віце-президент (з 1942) АН СРСР, акад. АМН СРСР (з 1944), акад. АН БРСР (з 1939), почесний член АН Груз. РСР (з 1944), заслужений діяч науки УРСР (з 1943) і РРФСР (з 1935), Герой Соціалістичної Праці (1944).

Народився 24 травня 1881 р. у Києві в Лук’янівській в’язниці, де утримувалась його мати – революціонерка-народниця С. Богомолець, активна учасниця «Південноросійського робітничого союзу». Його батько О. Богомолець, земський лікар, також був учасником революційного руху. 1900 р. закінчив 1-у гімназію й вступив на юридичний факультет університету св. Володимира. Через рік перевівся до Новоросійського (Одеського) університету на медичний факультет, який закінчив 1906 р. з відзнакою, у 1909 р. захистив докторську дисертацію, у 1911 – 25 рр. – професор кафедри загальної патології Саратовського університету, у 1925 – 31 рр. – професор медичного факультету Другого Московського університету і одночасно у 1928 – 31 рр. – директор створеного за його участю Інституту гематології і переливання крові (Москва). У 1931 р. переїхав до Києва. У 1929 р. обраний дійсним членом ВУАН, 1930 р. – президентом ВУАН. Одночасно був директором створених з його ініціативи 1930 р. Інституту експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров’я УСРР та 1934 р. – Інституту клінічної фізіології АН УСРР (на їх базі 1953 р. створено Інститут фізіології ім. О. Богомольця АН УРСР). Проводив у Києві велику науково-організаційну і громадську роботу. За його президентства остаточно ліквідовано академічну автономію ВУАН, докорінно перебудовано структуру Академії наук, здійснено перехід від розрізнених кафедр, комісій, кабінетів до системи інститутів. Керував діяльністю Академії наук у тяжких умовах евакуації і після повернення у звільнений від фашистських окупантів Київ.

Наукові праці вченого присвячено найважливішим питанням патологічної фізіології, ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету і алергії, патології кровообігу, механізму дії переливання крові, старіння організму тощо. Запропонував і запровадив антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС) для підвищення функцій сполучної тканини. Створив вітчизняну школу патофізіологів. Відзначений Державною премією СРСР (1941). Президією АН УРСР засновано премію ім. О. Богомольця (1954).

У 1947 р. на могилі О. Богомольця встановлено бронзовий бюст вченого на постаменті з чорного полірованого лабрадориту (ск. Л. Муравін, арх. О. Власов).

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 417 – 418.