2003 р. Звід пам’яток Києва

Ніна Коваленко, Марина Протас

395. Пам’ятник Патону Б. Є., 1982 (мист.).

Вул. Б. Хмельницького, 15/55. Серед зеленого партеру скверу перед будинком Національного науково-природничого музею НАНУ.

Автори – ск. О. Скобликов, архітектори І. Седак, О. Седак. Вис. погруддя – 1,15 м, постаменту – 2,5 м.

Споруджений згідно з постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 24 червня 1966, за якою пам’ятники-погруддя встановлювалися на батьківщині двічі Героїв Радянського Союзу та Героїв Соціалістичної Праці.

Патон Борис Євгенович (нар. 1918) – вчений у галузі металургії і технології металів, акад. АН СРСР (з 1962), акад. (з 1958), президент АН УРСР (з 1962), двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1978), перший Герой України (1998), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1968). Директор Інституту електрозварювання АН УРСР (з 1953), президент Міжнародної асоціації академій наук (з 1993). Відзначений Ленінською премією (1957), Державною премією СРСР (1960).

Строго фронтальне бронзове погруддя вченого на прямокутному постаменті з червоного граніту встановлено на дворівневому стилобаті. На постаменті – анотаційний напис бронзовими накладними літерами. За стилістико-типологічними ознаками погруддя є типовим зразком реалістичного мистецтва радянського часу, яке перейняло традиції реалістичної пластики 2-ї пол. 19 ст. Помітне тяжіння автора до гіпертрофованої монументалізації образу, що позбавляє твір природної життєвості. Композиційно пам’ятник пов’язаний з класицистичними рисами архітектурного довкілля, утворюючи цілісний архітектурно-пластичний мікроансамбль.

Література:

Національна академія наук України: Персональний склад. 1918–1998. – К., 1998.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 864.