Миколаївська лікарня

Василь Галайба, Михайло Кальницький

Розмір зображення: 800:517 піксел

442.4. Миколаївська лікарня, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт., іст.).

Пров. Бехтерєвський, 15, вул. М. Пимоненка, 8.

До наших часів збереглися два корпуси лікарні – терапевтичного та хірургічного відділень. Безкоштовна лікарня заснована разом із монастирем великою княгинею Олександрою Петрівною, яка давала щорічно на її потреби 80 тис. крб. З 1898 мала ім’я імператора Миколи ІІ, який у 1896 виділив 80 тис. крб. на будівництво нових корпусів терапевтичного відділення та амбулаторії. Повна назва – Безкоштовні лікарня та амбулаторія для прибулих імператора Миколи ІІ. З 1900, після смерті фундаторки, утримувалася на щорічну субсидію у 80 тис. крб. із державної скарбниці.

На поч. 20 ст. лікарня займала чотири будинки – старий хірургічний корпус (у північно-західній частині садиби; не зберігся), корпус амбулаторії (з 1893 містилася в пристосованому приміщенні, з 1898 – у спеціально побудованому корпусі – на схід від будинку на сучасній вул. Артема, 52-а; розібраний у 1960-х рр.) і наявні корпуси терапевтичного та хірургічного відділень.

Спочатку мала 30 ліжок, у 1910-х рр. тут було 127 ліжок, притулок для 50 безнадійно хворих і притулок для сліпих. Лікарня приймала нужденних християн, амбулаторія обслуговувала хворих усіх віросповідань, кількість яких в окремі дні сягала 500. Ліки для пацієнтів видавала безкоштовно аптека, яка з часу утворення монастиря містилася в окремому дерев’яному будинку (тепер перебудований). Пацієнтами доброчинного закладу були й звичайні хворі (термін перебування становив у середньому 28 діб) і невиліковні, що доживали тут свій вік (їх поховання монастир здійснював власним коштом). До хірургічного відділення приймали навіть тих хворих, від яких відмовилися інші лікарні міста, й утримували їх тут від одного до трьох років.

Впродовж 1893–1914 лікарня обслужила бл. 18 тис. хворих, в ній було зроблено 8 тис. операцій, амбулаторія зареєструвала понад 1,16 млн. відвідувань, виписала майже 1,25 млн. рецептів на безкоштовні ліки. Медичний заклад зажив великої слави завдяки високому рівню лікування та догляду за хворими. Він був обладнаний новітньою медичною апаратурою, зокрема, 1896 – першим у Києві рентгенапаратом. Її молодший персонал складався з черниць і послушниць монастиря – загалом понад 100 сестер-жалібниць. Після відкриття у Києві Вищих жіночих медичних курсів його вихованки проходили практику в монастирській лікарні.

Безкоштовна лікарня проіснувала до 1918. У 1920-х рр. на її базі було створено Третю лікарню Південно-Західної залізниці на 140 ліжок.

Велику роль у розбудові Миколаївської лікарні відіграв її головний лікар у 1890–1903 М. Соломка, приват-доцент Київського університету. В медичних закладах працювали в різний час відомі лікарі та вчені: Ф. Борнгаупт, М. Волкович, М. Дітеріхс, М. Коломійченко, Б. Маньківський, І. Сікорський, М. Стражеско, І. Титов, М. Трофимов, Ф. Удинцев, О. Шимановський та ін. 1896 прозектором був мікробіолог Д. Заболотний, якого монастир відрядив до Індії у складі російської наукової експедиції для боротьби з чумою.

Терапевтичне відділення, 1897–98.

Пров. Бехтерєвський, 15. У тилу головного корпусу келій, при церкві Покрови Пресвятої Богородиці.

Зведено за проектом арх. В. Ніколаєва на кошти, пожертвувані імператором Миколою ІІ, котрий відвідав монастир 1896. Закладено 9 червня 1897, освячено 6 грудня 1898.

Лікарняні палати були розраховані спочатку на 50 ліжок, у т. ч. 15 – дитячих (у 1911 дитячі ліжка переведено в хірургічний корпус).

Споруда одноповерхова на цокольному поверсі, який внаслідок перепаду рельєфу на північному фасаді переходить у повний поверх, у плані Ш-подібна. Цокольний поверх і центральна частина, що включає вестибюль і приміщення домової церкви в ім’я ікони Богоматері «Всіх скорботних Радість», цегляні, бічні крила – дерев’яні, тиньковані. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування коридорне.

Фасади вирізняються стриманістю, лише вхідний гранчастий тамбур з масивними грушоподібними колонами й лиштви вікон церкви з боку подвір’я вирішені у формах московсько-ярославського будівництва 17 ст. Не збереглися численні шатрові й грушоподібні завершення з цибулястими маківками над тамбуром, церквою та наріжжями, які збагачували силует будівлі й ансамблю монастиря в цілому.

Споруда – цікавий зразок монастирської лікарні кін. 19 ст., виконаної в єдиному стилі з усім ансамблем обителі.

У радянський час церкву було закрито, її верхи знищено. З 1940-х рр. використовувалась як онкологічна клініка. В 1990-х рр. передана у відання монастиря, який влаштував тут шпиталь.

Хірургічне відділення, 1910–11.

Вул. М. Пимоненка, 8. У колишній західній частині монастирського подвір’я.

Споруджено за ігумені Мілетіни (в миру – М. Філіппова) за проектом арх. Є. Єрмакова для розширення старого хірургічного відділення лікарні, що розташовувалося у північно-західній частині садиби (не збереглася).

Тильним фасадом з крилами звернено до вул. М. Пимоненка, чоловим – у бік нинішнього монастирського подвір’я.

Будинок освячено 9 жовтня 1911. У середній його частині містилася церква святого великомученика й цілителя Пантелеймона.

До 2000 використовувався залізничною лікарнею № 1. У 2001–02 здійснено капітальний ремонт з тинькуванням фасадів, заміною бляшаного покриття дахів на ондулинову черепицю, перероблено інтер’єри тощо.

Будівля двоповерхова, з цокольним поверхом у західному крилі, цегляна, тинькована, у плані П-подібна, симетрична за композицією. Внутрішнє планування коридорне.

Фасади були виконані у відкритій цеглі з великою і чіткою прорисовкою архітектурних деталей, запозичених, головним чином, з арсеналу російської архітектури 17 ст. Центральну частину, до якої входить двосвітній вестибюль з розпашними сходами, виділено масивним ризалітом на три віконні прорізи та увінчано стилізованим кілеподібним щипцем. Подібними щипцями завершені й вужчі розкріповки, що фіксують бічні входи. Перший поверх – з прямокутними прорізами, рустований.

Другий у простінках розчленований профільованими грушоподібними напівколонками, вікна з напівциркульними перемичками завершені кілеподібним обрамленням. Карниз підтримує частий ряд стилізованих модульйонів. В архітектурі фасадів органічно поєднуються елементи неоросійської архітектури та модерну. Зокрема, традиційний для останнього мотив – вінок зі стрічкою – присутній на лопатках ризалітів. У такій самій стилістиці виконано ковані піддашшя над головним і бічними входами.

Споруда вирізняється чітким архітектурним абрисом і зручним функціональним плануванням.

Тепер – корпус дорожньої лікарні № 1.

Література:

ДАК, ф. 141, оп. 1, спр. 15; Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург), ф. 835, оп. 1, спр. 211; ЦДІАКУ, ф. 179, оп. 1, спр. 35; Киевлянин. – 1898. – 7 дек.; 1902. – 16 дек.; 1905. – 15 июля; 1909. – 2 окт.; 1910. – 1 авг.; 1911. – 8 июля; 1914. – 1 авг.; Обзор деятельности больничных учреждений Императора Николая II при Киевском Покровском женском общежительном монастыре за 1-е десятилетие. – К., 1905; Торжественное открытие бесплатной больницы и лечебницы имени Императора Николая ІІ в Киево-Покровском женском общежительном монастыре. – К., 1899.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 939 – 941.