Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Бессарабський критий ринок, 1912 р.

(архіт., мист.).

Бессарабська пл., 2.

У центрі площі, фасад звернений до головної магістралі – вул. Хрещатик. Є важливим архітектурним акцентом, що замикає перспективу бульв. Т. Шевченка, фіксуючи перехід від вул. Хрещатик до вул. Червоноармійськоі, перетин давніх шляхів – вулиць, які прямують на захід, схід та південь від центру міста. Збудований за конкурсним проектом варшавського арх. Г. Гая. Будівельними роботами керував інж. М. Бобрусов. Відповідно до містобудівної ситуації споруду вирішено у формі прямокутника із заокругленим напівциркульним східним боком, що формує об’ізд.

Цю форму повторює і розташований у центрі основний об’єм зали площею 2896 кв. м., розрахованої на 570 торговельних місць. По периметру залу оперезано двоповерховим об’ємом з входами з вулиці, що містив адміністративні приміщення, готель на 117 місць, холодильні камери. Залу перекрито 10 металевими тришарнірними арками прогоном 32 м зі скляною покрівлею, що забезпечує її верхнім світлом. Конструкції виготовлено Сумським машинобудівним заводом. До зали ведуть три в’їзди, два з яких формують один поперечний наскрізний прохід. Перший поверх будови (з антресолями для збереження товарів, що тепер перетворені на самостійний поверх) було призначено для розміщення 31 крамниці (з них 9 по фасаду), другий – відведено для ресторану й клубу домовласників (по фронту) та адміністративних приміщень (у напівциркульній частині), до яких входили: контора наглядача, приймальня, палата мір і вапв, приміщення охорони. Планування другого поверху коридорне з однобічним розташуванням приміщень, що освітлювалися вікнами. У великих підвалах під спорудою було розміщено опалювальне устаткування, холодильники, склади палива та ліфти. За пропозицією М. Бобрусова підвал дещо розширено для влаштування кав’ярні. Композиція споруди симетрична, вирішена поєднанням розташованого в центрі домінуючого об’єму головної торговельної зали і двоповерхового об’єму, що охоплював його по периметру. Подібна композиція допомогла великій споруді органічно вписатися в міське архітектурне середовище і водночас виконувати притаманні ринку функції.

В споруді чітко втілено планово-функціональну логіку й раціонально-художні властивості матеріалів та конструкцій, які виявились основними художніми засобами її архітектурної виразності. Споруда цегляна, опоряджена під розшивку швів з математичною точністю рядів кладки. Архітектуру фасадів вирішено на чіткому виявленні головних осей, що відповідають в’їздам і входам, їх закріплено великими арками та порталами. Вежоподібні об’єми над ними перекрито ковпаками з декоративними завершеннями, які формують не тільки мальовничий силует, але й підкреслюють потужний, підтриманий архітектурними засобами об’єм торговельної зали, що виходить на фасад трикутним щипцем з великим напівциркульним вікном верхнього світла. Окрім композиційної ролі вежки відігравали функцію приміщень для розміщення бака з водою та компресора. Прагнення до формування образу торговельної споруди виявлено суцільним ритмом великоформатних магазинних вітрин у першому поверсі й об’єднаними в тісні групи вузькими вікнами вертикальних пропорцій на другому поверсі. Саме це вирішення і стало прологом стрічкового засклення – нової на той час форми архітектурної виразності фасадів.

Прикметним став відхід від застосування в архітектурі споруди історичних стильових форм. Це викликано художнім переосмисленням можливостей нових матеріалів, зокрема, металу. Яскравим відображенням віяння доби є незамасковане включення до архітектури фасадів металевих перемичок вітрин та вікон, випусків анкерів, ліхтариків тощо. Мистецької виразності фасадів досягнуто за допомогою скульптурного декору у стилістиці українського народного мистецтва, який на тлі раціоналізму архітектурних засобів трактується реалістично, акцентуючи лише важливі в композиційному сенсі ділянки стін (голови биків у замкових каменях напівциркульних проїздів, скульптурні композиції з риб і драпірувань риболовецьких сітей, два горельєфи – «Селянин з волами» та «Селянка з глечиками» скульпторів О. Теремця та Т. Руденко). Скульптурне оздоблення виконано учнями митця Ф. Балавенського, які навчалися в Київському художньому училищі. Високий мистецький рівень властивий застосуванню художнього металу (ліхтарики; ковані брами виїздів з композиціями «Гуси в леті» ск. О. Теремця). Раціональний підхід характерний і для вирішення інтер’єрів. Найважливішою особливістю архітектурно-художнього втілення задуму є «оголеність» металевих ажурних конструкцій головної зали, включених до контексту оздоблення інтер’єра. Це створило принципово новий функціональний абрис споруди. Стіни зали покрито полив’яною плиткою; метлаську плитку фірми Дзевульського і Лянге з м. Опочно (Польща) викладено мереживом у два кольори (кремовий і теракотовий), нею встелено й підлогу. Високий архітектурний, технологічний і функціональний рівень вирішення будівлі забезпечив їй багаторічну бездоганну експлуатацію за призначенням.

Споруда – один з найкращих вітчизняних зразків раціоналістичного напряму стилю модерн поч. 20 ст., в якому винятково вдало поєднуються як функціональні, так і мистецькі якості.

Євген Тиманович

Киевлянин. – 1909. – № 242; 1910. – № 220; 1912. – № 182;

Тиманович Є. В. Деякі риси еволюції художніх форм архітектури України поч. 20 ст. // Укр. мистецтво. – К., 1974;

Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже XIX-XX веков. – К., 1988.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 189 – 190.