Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Антоновича вул.

1999 р. Звід пам’яток Києва

Горького вулиця, 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

У центрі міста, простягається південно-західним схилом заплави р. Либідь, беручи початок біля південного краю Старокиївського плато. З’єднує вул. Л. Толстого з пл. Либідською. Виникла у 30-і pp. 19 ст. з метою сполучення центру міста з житловим районом Нова Забудова («Новое строєніє»), який почав створюватися у зв’язку з відселенням киян з Печерська, де споруджували фортецю.

Первісно складалася з двох вулиць: до перехрестя з вул. І. Федорова (кол. Поліцейська) називалася Ново-Либідською, яку 1874 р. перейменовано на Кузнечну (від ковальських майстерень, розміщених на околиці міста), решта – вул. Набережно-Либідською (від р. Либідь, що протікає паралельно). З 1909 р. обидва відрізки об’єднано в єдину вулицю під назвою Кузнечна. В 1913 р. на її початку влаштовано бульвар. У лютому 1919 р. перейменована на вул. Чернишевського, пізніше – на Пролетарську, з 1936 р. носить ім’я письменника Максима Горького (Пешкова Олексія Максимовича; 1868 – 1936).

Складається з двох ділянок, зумовлених рельєфом місцевості: верхньої, що має крутий ухил від вул. Л. Толстого до вул. Жилянської, частина якої до перехрестя з вул. Саксаганського включає розташований по осі проїжджої частини бульвар, і нижньої, плоскої – від вул. Жилянської до пл. Либідської. На верхній ділянці, яка належала до категорії вулиць другого розряду, збереглася архітектурно цінна периметральна забудова багатоповерховими будинками, зведеними наприкінці 19 – на поч. 20 ст. у формах історизму і модерну (№ 3, 14, 14 – 6, 17, 20, 26/26, 38-а). Із споруд, що мають яскраві риси еклектизму, вирізняються майстерно прорисованими архітектурними й скульптурними деталями будинок № 23 (арх. В. Ніколаєв) і оригінальний триповерховий житловий будинок № 32 з арковою лоджією (арх. А. Краусс). Два житлові будинки (№ 4 – 6 і 25/24) є пам’ятками архітектури у стилі пізнього конструктивізму 1930-х pp. Нижня частина вулиці (третій і четвертий розряди) мала переважно садибну забудову, реконструйовану в останні десятиріччя, внаслідок чого планування кварталів повністю порушено. З історичних споруд, які збереглися, заслуговує на увагу триповерховий будинок єврейського училища поч. 20 ст. (№ 69).

В останні роки вулиця – одна з центральних транспортних магістралей міста – забудована багатоповерховими спорудами. Це виробничий корпус Інституту електрозварювання ім. Є. Патона (№ 58) де застосовано характерний для київського будівництва кін. 19 – поч. 20 ст. прийом зведення глухих торців на межах ділянок (арх. Й. Фридлін, інститут «Діпроцивільпромбудпроект») будинок Інституту науково технічної інформації та технічно-наукових досліджень на перехресті вул. Горького з пл. Либідською (№ 110). Володимирський критий ринок (№ 115).

З вулицею пов‘язані життя та діяльність відомих діячів науки й культури. Тут проживали родина відомого історика В. Антоновича (№ 40, не зберігся) юрист філософ права, політичний діяч Б. Кістяківський лікарі та вчені Г. Брюно, Ю. Лауденбах, П. Морозов (усі – у № 14, 14-б), композитор Р. Глієр (№ 23), художник Ф. Кричевськии, геолог акад. АН УРСР Б. Чернишов, кінорежисер О. Довженко (№ 4-б), письменники П. Тичина (№ 107 у цьому будинку, що належав І.Носову, влаштовував домашні спектаклі композитор М. Лисенко), Т. Осьмачка (жив з 1910-х рр. до 1923 р. у будинку на розі вулиць Горького і Лабораторної – на місці сучасного № 102) і В. Некрасов (№ 24 і 38 а) поет О. Олесь та його син О. Ольжич – поет, політичний діяч (№ 64/16), журналіст Л. Войтоловський (№ 20) та ін. У дорадянську добу на вулиці діяло кілька навчальних закладів: єврейське двокласне училище (№ 69), комерційні училища – М. Хорошилової (№ 3), Л. Володкевич (№ 44), в яких викладали відомі діячі культури. У будинку № 4-б під час німецько-фашистської окупації Києва містилася конспіративна квартира диверсійно-розвідувальної групи І.Кудрі. У всесвітньо відомому Інституті електрозварювання ім. Є. Патона НАНУ, в його старому корпусі (№ 69) працювали видатні вчені – Є. Патон, Б. Касаткін, А. Макара, К. Хренов.

Юрій Нельговський

Вулиці Києва. – К., 1995;

Київ: провідник. – К., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 323 – 324.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 324.
План забудови

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 330

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.