2010 р. Історія церкви у прихистку митрополичих палат

Роман Якель (Галич, Івано-Франківська область)

Дата: 15.05.2010

Мрія глави Української греко-католицької церкви митрополита Андрея Шептицького створити музей історії церкви в Галичині, хоча й з великим запізненням, усе-таки здійснилася. Нещодавно ця незвичайна наукова, освітня і культурна інституція відчинила двері для відвідувачів. Символічно, що музей розташовано поблизу Галича, у митрополичих палатах, які були літньою резиденцією митрополита Андрея Шептицького.

Але прив’язка нинішньої колекції церковних цінностей до Крилоської гори має значно глибший зміст. У ХІІ-першій половині ХІІІ століття Галич був не тільки княжою столицею, а й великим духовним осередком. Судячи з віднайдених фундаментів, у тодішньому «мегаполісі» височіло 18 соборів та монастирів.

Уже в 1156 році місто було центром Галицької єпархії. А 1303-го, за часів правління внука Данила Галицького Юрія Першого, Галич стає столицею Галицької митрополії, безпосередньо підпорядкованої Вселенському патріарху в Константинополі. Відбулося це завдяки тому, що київський митрополит переніс свою резиденцію на північ, до Володимира-на-Клязьмі. Галицька митрополія, як могла, намагалася захищати політичну незалежність українських земель. Інший важливий штрих релігійної історії Галича – 1807 року було утворено Галицьку митрополію УГКЦ. Відтоді й збереглася до наших днів споруда митрополичих палат…

У Галичі та його околицях у різні періоди результативно працювали археологи. Великий Успенський собор, збудований у ХІІ столітті за князювання Ярослава Осмомисла, в пізніші часи перетворився на руїну через байдужість змалілої громади Галича. У музеї про собор нагадують фрагменти керамічної плитки з підлоги. Їх було виявлено під час розкопок фундаменту в 1936-му та 1980-х роках. Серед експонатів – і частина хреста першого галицького єпископа Косьми. Не менш цінні речі – хрестики-енкалпіони ХІІ століття, натільні хрестики ХІІ-ХVI століть.

Дещо іншим шляхом потрапили до музею релігійні атрибути Успенської церкви, збудованої на місці згаданого собору. Скажімо, кадильницю передав парох Ярослав Жолоб. Від нього ж тут інші унікальні експонати – ікони відомих українських художників Арсена Монастирського та Василя Петровського, які залишили в храмі частину свого таланту.

У музейній збірці знайшлося місце й давнішим іконам (зокрема ХVI ст.) з приватних колекцій Богдана Човгана та єпископа Миколи Сімкайла, а також рідкісному дерев’яному іконостасу (ХІХ ст.) церкви села Межигірці Галицького району. В іконописних творах добре помітні стильові особливості. Наприклад, ікона Св. Юрія, Варвари і Параскеви (ХІХ ст.) – це взірець народної творчості, а одна з ікон, переданих ректором Івано-Франківської духовної семінарії УГКЦ Олегом Каськівим, – «Вознесіння» (1882 р.) – виконана в стилі імпресіонізму.

Неабияк поповнити експозицію допомогла і Державна митна служба. У музеї зберігаються конфісковані в контрабандистів ікони ХІХ-початку ХХ століття, а також виготовлені в монастирських майстернях хрести цього періоду.

Цінність музею підсилюють релігійні стародруки, зокрема «Євангеліє» 1670 року та «Тріод» ХVIІ століття, видані в друкарні Львівського ставропігійського братства, «Служебник» (1905 р., Ставропігійський інститут) та ін.

А пошукайте кращий матеріал для вивчення історії УГКЦ у підпіллі, ніж її релігійна атрибутика. У музеї представлено речі священиків цієї церкви, засланих у Сибір. Дарохранильниця, коробка для зберігання мира та єлею, літургійна чаша, дискос для святого причастя – все в мініатюрних формах, щоб уміщалося в кишені. Владики Павло Василик, Софрон Дмитерко та Софрон Мудрий подарували музею відзнаки свого єпископського сану.

Митрополичий жезл.

Повчальна історія і жезла митрополита Андрея Шептицького. Після заборони УГКЦ цю коштовну річ зберігала родина єпископа Павла Василика. Далі реліквію було передано Софрону Мудрому, а від нього вона потрапила до музею.

– Митрополичий жезл складається з трьох частин. У розібраному вигляді він уміщається у футлярі, який теж у музеї, – розповідає молодший науковий працівник Національного заповідника «Давній Галич» Ігор Креховецький. – Дві змії коло верхів’я жезла символізують земну мудрість, виваженість, терпіння. Але вони не можуть вивершуватися над хрестом, який означає мудрість небесну і духовну.

Збірка музею історії церкви в Галичині нині налічує понад 500 експонатів. Але пошукові зусилля Івано-Франківської єпархії УГКЦ, пароха села Крилос Галицького району Ярослава Жолоба та Національного заповідника «Давній Галич» тривають…

Джерело: «Дзеркало тижня»