Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Покрови, збудована в 1778 р.

Пам’ятка належить до типу одноверхих, тризрубних в плані, з гранчастими всіма дільницями.

Гумилевський подає 1778 і 1783 р., які можна розглядати як роки закладення і закінчення будівництва церкви в Кролевці [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии, т. V, стор. 342]. В справах Археологічної комісії побудова пам’ятки датується 1779 р. [«Известия Археологической комиссии. Вопросы реставрации», т. 15, стор. 19].

Складено будівлю з дубових брусів товщиною в 16 см. За планом кролевецька Покрова належить до відомого ще з XVII ст. і поширеного типу будівель, що складаються з трьох дільниць: восьмигранного центра і двох шестигранників – вівтаря й бабинця. При такому плані на Лівобережжі зустрічаються три- і одноверхі будівлі. Кролевецька церква – одноверха. Вівтар і бабинець вкривають стіжкові дахи на п’ять круто заломлених граней кожний.

Зруб верху бабинця в Кролевці доступний для обстеження під дахом, Це дало нам змогу переконатися в тому, що форма верху первісна, вона не зазнала ніяких змін. Разом з тим ми змогли ознайомитись з конструкцією зрубу верху і навіть сфотографувати: її грані верху рублені з таких же брусів, як і стіни, а стеля наслана з товстих дубових дощок. Кінці дощок прибиті до зрубу верху дерев’яними тиблями. В кожній стелині вибрано чверті, з одного боку в нижній половині, з другого – у верхній. Таким чином, стелини цими чвертями заходять одна в одну і придавлюють одна одну. На зрубі верху бабинця через 1 м розставлено крокви, риштовані шалівками. До шалівок пришито залізо, а в XVIII ст. церква була крита драницею або ґонтом. На вівтарі верх такий же самий, як і над бабинцем. Конструкцію заломів верху центральної дільниці дослідити не було можливості.

Пам’ятка відзначається монолітністю композиції мас.

Зовні корпус зрубів стін церкви виглядає вагомим і струнким (якщо не зважати на пізніш добудовані бокові приділи, західний приділ, що сполучив бабинець з дзвіницею та паламарню). Центральна дільниця (її зруб стін разом з першим заломом) – ядро композиції. Верхня частина верху центральної дільниці – восьмерик, другий залом, ліхтар з голівкою – різким полегшенням мас, ритмом, чітким лінійним рисунком контурів сміливо і з великим тактом логічно завершує споруду.

Плоскі грані «підперезаного» даху першого залому стверджують, що спочатку залом вкритий був драницею або ґонтом.

Кролевецька Покровська церква – одна з пам’яток, в яких майстер прагнув оживити зовнішній вигляд віконними просвітами, пов’язати ритми їх розміщення з ритмом контура цілої будівлі. Але густо прорізані віконні просвіти призвели до послаблення південної (і північної) грані зрубу стін. Їх довелося згодом взяти в «лисиці».

Зруб стін бабинця в інтер’єрі здається менш струнким, ніж зовні. Південна й північна грані зрубу стін сполучаються вгорі з західною гранню різьбленими ригелями. Стіни бабинця переходять у високий стрімкий залом. П’ять граней залому – пружні, злегка опуклі. Зверху залом перекриває шестикутна в контурі плоска стеля. В південній й північній гранях зрубу стін прорізано по двоє вікон, й приміщення бабинця залито світлом. Західна грань зрубу стін центральної дільниці має довгі заплечики, що свідчить про бажання майстра відокремити простір бабинця від центра. Просвіт, що сполучає бабинець з центром, високий, вгорі заокруглений. Характерно, що в просвіті немає жодної стяжки, зате в західній частині бабинця південну й північну грані зрубу стін стягнуто товстим брусом трохи нижче вікон, чого в інших церквах нам зустрічати не доводилось. Майстер ніби не довіряє міцності замків гранчастого зрубу і вдається до такого незвичного засобу його зміцнення.

Просторий восьмигранний зруб центральної дільниці (незначно видовжений в напрямку схід- захід) виглядає високим, струнким.

Стрімко заломлені грані високого першого залому підсилюють враження висоти і різко звужують простір верху. Грані зрубу стін центральної дільниці легко, без напруження підносяться на 12-метрову висоту. І тому різкий дисонанс вносить товстий брус, закладений між. південною й північною гранями в західній частині на тій же висоті, що і у бабинці. Вгорі південну й північну грані стін центральної дільниці зв’язують зі східною й західною чотири різьблені ригелі. Та майстер не обмежився ними і трохи нижче ригелів заклав між південною й північною гранями ще два бруси. Пізніше ці грані були зв’язані ще залізними штабами.

Грані першого залому не тільки високі, але й чітко виявляють динамічність. Широкі грані різко звужуються в напрямку догори, а посередині в них спостерігаємо незначну опуклість.

Восьмерик виглядає струнким і дуже світлим завдяки чотирьом великим вікнам. Верх зрубу восьмерика зміцнено чотирма різьбленими ригелями. Нижче вікон дві штаби навхрест зв’язують грані восьмерика.

Верхній залом також виглядає дещо банястим. Завершується він непропорційно великим плафоном. Центральна дільниця, як і бабинець, світла, але тут освітлення іншого характеру – в основному верхнє.

Вівтар повторює форми бабинця. Зруб стін його здається трохи вищим, ніж зруб бабинця, бо план вівтаря коротший, ніж план бабинця. Вгорі зрубу між південною й північною та східною гранями закладено два різьблені ригелі, між північною й південною та західною гранями теж два ригелі, але без різьби.

Крім того, у вівтарі, як і у центральній дільниці і у бабинці нижче вікон між південною й північною гранями зрубу стін закладено товстий брус, чого в інших пам’ятках не зустрічається. Вікон у вівтарі троє: в східній, південній і північній гранях. З центром вівтар сполучається внизу невисоким, але широким просвітом (без заплечиків), а вище в східній грані центральної дільниці прорізано ще два вужчих і невисоких просвіти – голосники.

Аналіз обмірних креслеників показав, що вихідний розмір для побудови плану – ширина центральної дільниці; діагональ чотирикутника, що становить половину квадрата з стороною, що дорівнює ширині центральної дільниці, визначає довжину плану центра, а половина діагоналі того ж квадрата – довжину плану вівтаря, довжина вівтаря – ширину вівтаря та ширину плану бабинця; довжина бабинця дорівнює діагоналі південної половини плану вівтаря. Східна й західна грані плану центральної дільниці дорівнюють діагоналі південної половини плану бабинця, а південна й північна грані – діагоналі південної половини плану вівтаря. Південна й північна грані вівтаря дорівнюють половині діагоналі квадрата, в який вписується план вівтаря, а східна грань – половині повної довжини вівтаря. Південна грань бабинця дорівнює ширині бабинця (північна дещо коротша), західна грань- половині довжини бабинця.

Висота зрубів стін бабинця й вівтаря дорівнює довжині плану бабинця, а висота верхів бабинця й вівтаря – половині висоти зрубу їх стін. Східна грань верху вівтаря заломлена під кутом 60°.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює половині довжини плану будівлі. Висота першого залому верху центральної дільниці дорівнює половині довжини зрубу стін центра (вгорі). Висота ж першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану центра й вівтаря.

Довжина восьмерика дорівнює південній грані плану вівтаря (тобто половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план вівтаря), ширина восьмерика – половині повної довжини плану бабинця, висота ж восьмерика – половині довжини західної чи східної грані першого залому (від верхнього вінця зрубу стін до нижнього вінця восьмерика), а висота восьмерика і першого залому разом дорівнює довжині західної грані плану дільниці.

Висота верху центральної дільниці (в інтер’єрі) дорівнює діагоналі чотирикутника, який вписується в план бабинця. Отже, церква Покрови в Кролевці належить до групи будівель, в яких внутрішня висота центральної дільниці менша за довжину плану будівлі; вона дорівнює подвоєній повній довжині плану центра.

Вікнам, як важливим елементам орнаментально-ритмічного оформлення зовнішнього вигляду і інтер’єра, майстер приділив значну увагу. Нижню пару вікон в південній і північній гранях центра він заклав на висоті, що дорівнює 1/2 ширини плану центра, а верх їх припадає на висоту, що дорівнює повній довжині плану вівтаря (висота вікна становить 1/4 висоти зрубу бабинця). Інтервал між третім верхнім вікном і парою нижніх дорівнює висоті вікна, а верх третього вікна припадає на висоту, що дорівнює довжині плану дільниці. Вікно в восьмерику закладено над верхнім вінцем першого залому на висоті 1/4 довжини восьмерика; ця ж висота над підлогою дорівнює повній довжині плану центра і бабинця. Вікна в вівтарі і бабинці закладено нижче, ніж в зрубі стін центра – на висоті 1/2 відстані між західним кутом південної грані і східним кутом північної грані плану бабинця, а верх просвіту вікон лежить на висоті, що дорівнює довжині південної грані плану бабинця.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 259 – 263]