Георгіївська церква
Розмір зображення: 800:520 піксел
Георгиевская церковь, 1817-1828 гг. Сооружена в стиле ампир, из кирпича, оштукатурена и побелена, В плане крестообразная с вытянутой западной ветвью и примыкающей к ней колокольней, с полукруглой апсидой и угловыми прямоугольными в плане камерами, равными по высоте основному объему. Западный вход акцентирован четырехколонным дорическим портиком со спаренными колоннами, несущими антаблемент с триглифами по фризу. Утрачены северный и южный портики церкви и два верхних яруса колокольни. Фасады колокольни и угловых камер рустованы. Проемы прямоугольные и полуциркульные, декорированные пилястрами, сандриками, архивольтами. Центральное помещение памятника перекрыто куполом, в западной части – хоры, на которые ведут винтовые лестницы в толще западной стены, ветви перекрыты полуциркульными сводами. Над апсидой – конха.
Джерело: Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: 1986 г., т. 4, с. 298.
Георгіївська церква - одна з висотних домінант верхнього рівня території. Вона акцентує парадний в’їзд до садиби зі сходу. Побудована в 1817-1828 pp. Первісні портики входів південного та північного рамен і верхні яруси дзвіниці не збереглися.
Церкву споруджено у формах класицизму. Вона хрещата в плані, витягнута в поздовжньому напрямку, зі звуженим притвором. Має півкруглу апсиду та одну баню на світловому підбаннику. Рамена хреста перекриті циліндричними склепіннями. Церква мурована з цегли; дахи укриті покрівельним залізом. Фасади потиньковані й опоряджені стрічковим рустом; основний мотив їх членувань – аркові прорізи вікон і входів. Головний вхід акцентовано портиком з чотирьох спарених колон доричного ордера з повним антаблементом.
Церква є важливим архітектурним елементом у загальному композиційному вирішенні Качанівської садиби.
О. І. Тищенко
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 300.
План із книги “Пам’ятки архітектури та містобудування України” (той самий план є і в книзі “Памятники градостроительства и архитектуры УССР”, т. 4).