Городище

Олег Сухобоков

Городище багатошарове (археол.). Археологічний комплекс, складається з городища та поселення, що знаходиться на високому правому березі р. Сейм, займає мис лівого берега стариці, на північно-східній частині села.

Відкрите у 1981. Розкопки проводилися у 1982 – 83 О.Сухобоковим, у 2010 обстежене Є.Осадчим.

Майданчик городища має форму витягнутого прямокутника розмірами 110 х 55 м. Висота над рівнем заплави – 25 – 28 м. З заходу відрізано яром від плато, на півдні укріплено валом (висотою 4 м від дна рову) та сильно замуленим ровом, помітними лише від рівня горизонту. Вал пошкоджений окопами та сучасною бульдозерною траншеєю. У стінці траншеї промітні шари горілого дерева.

Розміри селища через сучасну забудову визначити не вдалося. Північна частина майданчика пошкоджена ямами для видобутку глини та ерозією. За інформацією місцевих мешканців, при будівництві птахофабрики за 0,8 – 1,0 км на південний захід траплялися поховання, здійснені за християнським обрядом, що, ймовірно, належать до пізньосередньовічного кладовища (16 – 18 ст.).

У ході шурфування виявлено, що культурний шар на городищі має потужність від 0,5 до 1 м та містить матеріали раннього залізного віку, давньоруського та пізньосередньовічного періодів.

Під час дослідження валу (траншея площею 20 м кв.) було встановлено, що він складався з чорнозему з численними фрагментами кераміки 12 – 13 ст. та уламками скляних браслетів. У насипу на глибині від 0,2 до 1,0 м простежені залишки вимостки з каменя. Її перекривав шар білої глини, під якою , на глибині 1,5 м виявили залишки заглибленого в землю житла, що зруйноване наземною будівлею. Від неї залишилися два вогнища, точно встановити розміри будівлі не вдалося через пізніші перекопи.

Друге наземне житло було виявлене частково у північно-східній частині першого розкопу (площа 120 м кв.) на глибині 0,6 м від рівня сучасної поверхні. Підлога житла знаходилася на рівні 0,8 м, у той час як підлога заглибленої частини (підкліт) знаходилася на глибині 1,45 м. Наземна будівля мала під трикутну форму та була орієнтована наріжними частинами за сторонами світу; розміри заглибленої частини – 3,6 х 3,3 м. В останній розчищена пічка у вигляді череня, змонтованого на кам’яній вимостці. У наземній частині житла виявлені залишки дерев’яної підлоги. У другому розкопі виявлена напівземлянка, орієнтована стінами за сторонами світу, квадратна в плані зі стіною 3,6 м та глинобитною пічкою купольно-каркасної конструкції на кам’яній вимостці. Підлогу виявлено на глибині 1,75 м. Судячи по кераміці, що знайдена в заповненні, житло може бути датованим не раніше 11 ст. та не пізніше 12 ст. У цьому ж розкопі, в його південній частині, розчищені залишки споруди 16 – 18 ст. у вигляді кам’яного фундаменту з характерною «димленою» керамікою та гутним склом у заповненні.

Крім того, у траншеях східної та центральної частини городища розчищено 7 поховань, що здійснені за християнським обрядом, на глибині від 0,9 до 1,05 м, без супроводжуючого інвентарю. Слід відмітити, що на городищі відмічені значні порушення культурного шару. Тут у перевідкладеному стані зустрічається скіфська, давньоруська та пізньосередньовічна кераміка, уламки давньоруських скляних браслетів, гутного скла з віконниць пізньосередньовічних жител. Більшість поховань більш чи менш порушені, що пояснюється пізнішими перекопами.

Крім давньоруської кераміки 11 – 12 ст. в заповненні жител та культурному шарі знайдені залізний наральник 12 – 13 ст., залізні ножі, наконечник стріли 11 – 14 ст., циліндричний замок, уламок псевдокрученої гривни, фрагменти скляних браслетів синього кольору, шиферні пряслиця рожево-фіолетового кольору. Унікальною знахідкою є залізне писало.

Існуюча серед місцевого населення традиція пов’язує городище з ім’ям Ігоря Святославича. Це підтверджується і переліком населених пунктів Сіверщини у документах 15 – 17 ст. Розташування городища за половину денного переходу, а також отриманий при розкопках матеріал, в основному датований 12 ст., не протирічить ототожненню пам’ятки з заміською резиденцією путивльських удільних князів.

Матеріали досліджень зберігаються в фондах Путивльського краєзнавчого музею.

[Сухобоков О. В. Отчёт о работе Левобережной славяно-русской экспедиции ИА АН УССР в 1979 – 1981 гг. / О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1981/2, №№9906 – 9909. – С. 59 – 60; Сухобоков О. В. Отчёт о работе Левобережной славяно-русской экспедиции ИА АН УССР в 1982 – 1983 гг. / О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1983/38. – І.20903 – 20906. – С. 16 – 26; Охріменко П. П. Сущность и значение народних преданий и легенд, бытующих в наше время, о событиях и героях «Слова о полку Ігореве» / П. П. Охріменко, О. Г. Охрименко // «Слово о полку Игереве» и наша сосременность. – Сумы, 1985. – С. 18 – 21; Сухобоков О. В. Древнерусский Путивль и его округа (по материалам археологических исследований) / О. В. Сухобоков. – Путивль, 1990. – С. 94 – 101; Кравченко О. М. Звіт про археологічні розвідки на території Сумської обл. у 2010 р. / О. М. Кравченко // Архів ІА НАНУ.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 297 – 298.