Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2012 р. Крим літературний - за ворітьми

17 Лют 2012

Музей Треньова-Павленка і Дача Томашевського зникають як культурні об’єкти.

Нагадаємо, проблема виникла тринадцять років тому, коли Гурзуфську дачу відомого вченого-пушкініста Бориса Томашевського, що належала Будинку-музею А. П. Чехова в Ялті, отримала в довгострокову оренду приватна особа, а в меморіальній садибі письменників Петра Павленка і Костянтина Треньова приватник почав будувати котедж.

Незважаючи на протести громадськості й публікації в ЗМІ, 2004 року Верховна Рада АРК ухвалила рішення про внесення до списку об’єктів, які підлягають приватизації, Дачу Томашевського. Хоча постановою Ради міністрів в цьому історичному будинку наказувалося створити фондосховище музеїв Чехова й Пушкіна.

До речі, Верховна Рада АРК ще 2003 р. ухвалила рішення про музеєфікацію унікального будинку і до Києва були відправлені документи на внесення Дачі Томашевського до реєстру пам’яток, що охороняються державою. Здоровий глузд все ж переміг: об’єкт культури приватизований не був, але залишився в оренді.

Бізнесмени узаконили своє перебування на двадцять п’ять років, отримавши дачу в довгострокову оренду. І почали тут «черпати натхнення», почавши із знищення меморіальної дошки, пристосувавши приміщення не для музейного сховища і експозиційної зали, а для відпочинку своїх галасливих компаній. Узимку будинок, що обдувається морськими вітрами, зачинений, а це ніяк не може йти на користь приміщенню. Нинішні господарі поводяться як тимчасові виконавці, анітрохи не дбаючи про те, що залишиться після них. І чи залишиться.

Ялтинський музей Чехова спробував розірвати договір оренди з ТОВ «Потік», подавши судовий позов на підставі невиконання договірних умов і затримання платежів.

– Півтора року судили-рядили, в результаті позов музею не задовольнили, – каже директор музею Олександр Титоренко. – Хоча всі підстави виграти справу у нас були: орендар не відремонтував будівлю за умовами договору і платежі на рахунок музею за оренду регулярно затримуються.

– Невже немає жодного виходу з абсурдної ситуації?

– Ми рук не складаємо. Чотири роки тому ми відстояли унікальний будинок від занесення його до списку об’єктів, що підлягають приватизації. Було складено охоронний договір, згідно з яким перебування на об’єкті, що є пам’яткою історії та культури, в нічний час, з 22 години до 6 ранку заборонено. Порушення цієї заборони дає нам підстави вимагати розірвання договору.

А на заповідній території Музею Треньова-Павленка орендар збудував «хатинку». Привід для вторгнення був слушний – обіцянка відремонтувати меморіальний будинок, зведений письменниками в 1936 році. До речі, 1957-го їх спадкоємці передали будинок в дар містові, і 5 листопада 1958 р. тут відкрилася Літературна філія Ялтинського музею краєзнавства. Музей був досить популярним серед туристів, щороку його відвідувало сім-вісім тисяч осіб.

Меморіальний Будинок-музей Треньова і Павленка становив інтерес експозиціями, присвяченими не лише цим письменникам, а й багатьом діячам культури України, Росії та Польщі. В одній з найбільших кімнат, що слугувала колись їдальнею, містився цікавий матеріал про письменників, які жили чи бували в Криму: Олександра Пушкіна, Адама Міцкевича, Степана Руданського, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Миколу Некрасова, Льва Толстого, Максима Горького, Сергія Найдьонова, Максима Богдановича, Володимира Маяковського.

На жаль, сьогодні музей більше не існує! Знищенню його поклав початок наказ №29 від 19 червня 1991 р. «Про закриття на капітальний ремонт відділу Ялтинського державного об’єднаного Історико-літературного музею будинку-музею К. Треньова – П. Павленка». Є підстави стверджувати, що «капітальний ремонт» – лише слушний привід: ніхто не мав наміру упорядковувати будинок. Найімовірніше, ця будівля давно б перейшла в чиєсь володіння (у ньому мав намір створити свій культурний центр відомий танцівник, виконавець танців світу Махмуд Есамбаєв, потім тут містився Ялтинський міськком Партії економічного відродження Криму), але умови дарування не дозволяли приватизовувати цей об’єкт у центрі міста-курорту.

Поступово покинута без нагляду будівля занепадала. Слушні аргументи громадських організацій щодо створення на базі Будинку-музею Треньова-Павленка Міжнародного центру наукової та культурної співпраці з відновленням експозиції музею і відкриттям її для відвідувачів міська влада проігнорували попри те, що ідея здобула активну підтримку громадськості Ялти, а сесія Міськради ухвалила позитивне рішення з цього питання.

Приватній особі пощастило більше, ніж громадським організаціям. Якийсь громадянин В. Пархоменко отримав дозвіл на відведення йому земельної ділянки «площею 0,09 га під розміщення і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул. Павленка (поблизу будинку № 10) в м. Ялті». Новий господар починає зводити котедж на території Меморіальної садиби, що є пам’яткою історії та культури. Комісія під керівництвом тодішнього заступника генерального прокурора України Тетяни Корнякової виявила істотні порушення вимог законодавства «Про охорону культурної спадщини», але час минає, а заповідна музейна територія, як і раніше, у володінні приватника.

– Я свого часу серйозно займався Музеєм Павленка-Треньова, – каже колишній начальник обласного управління культури, а потім перший міністр культури автономії, нині голова правління Асоціації музеїв і заповідників Криму В’ячеслав Пересунько. – Там була чудова експозиція, гарний колектив, проводилися не лише екскурсії, а й науково-практичні конференції. Немає жодного сумніву, що музей слід відновити. Не зрозуміло, чому цим питанням не хоче займатися влада міста – це її об’єкт. Чому вона змирилися з його фактичним знищенням?

Спроба дістати відповідь на це запитання і з’ясувати ситуацію щодо нинішнього стану меморіального будинку письменників у завідувачки відділу культури Ялтинського міськвиконкому Олени Переверзєвої була марною. Олена Михайлівна відмовилася відповідати, заявивши: «Пишіть офіційний запит». Але чи є сенс чекати відповіді? І так все зрозуміло. Якби будинок письменників був відремонтований, то можна було відрапортувати, що умови договору оренди виконуються. Щоправда, слідом за цим постала б необхідність відновити експозицію музею. А сусідство з екскурсантами орендар навряд чи потерпів би. Тому будинок і не відновлюють. І влада міста чомусь із цим мириться.

Уся надія на те, що у нового прем’єр-міністра автономії Анатолія Могильова дійдуть руки і до культури. У всякому разі, на зустрічі з журналістами, де порушувалися і ці конкретні питання, він обіцяв «розібратися», а його помічники сумлінно зафіксували назву об’єктів, що чекають вирішення своєї долі. Цього разу, хочеться сподіватися, на краще.

Учений, проректор Таврійської духовної семінарії Андрій Ішин був одним з ініціаторів установлення меморіальної дошки на гурзуфській Дачі Томашевського.

До музейного світу Криму нещодавно входили два справді унікальних об’єкти: затишний будиночок, що притулився на скелі над морем поряд з дачею Антона Павловича Чехова, – Дача Томашевського, і меморіальний будинок письменників Павленка і Треньова. Тепер об’єкти культури – за високими парканами, зведеними орендарями, які ховають їх від сторонніх очей. Хоча сторонні – це вони, а не люди, для яких історичні й культурні об’єкти становлять інтерес. Ось чому викладені вище обставини є вагомими причинами для захисту унікальних місць українського пушкінознавства та світової культури. І не така це нерозв’язна проблема, аби опускати руки. Треба лише виявити мудрість і наполегливість, аби виправити помилки, що їх припустилися за «непевних часів».

Людмила Обуховська