Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1991 р. Церква Різдва Христового в Галичі

Розмір зображення: 1150:1818 піксел

1. План на рівні стін. 2. Реконструкція первісного вигляду за І.Могитичем

Пам’ятка знаходиться при центральній площі районного центру і є одним з найважливіших елементів ансамблю міста. Перший дослідник давнього Галича, Антін Петрушевич, вбачав у храмі рештки літописного собору Успіння Богородиці. Ця гіпотеза вченого, як відомо, була спростована археологічними відкриттями.

До сьогодні питання часу побудови церкви залишається дискусійним. Одні спеціалісти датують її XIV – поч. XV ст., інші – кінцем XIII – поч. XIV ст. Перша документальна згадка про храм відноситься до 1550 року.

Протягом своєї багатовікової історії церква не раз перебудовувалась і руйнувалась. Сучасний вигляд пам’ятка отримала після реставрації 1904-1906. рр. (архітектор Л.Левинський). У традиційному тринавному храмі давніми є лише фундаменти, можливо, нижні частини стін. Об’ємно-просторова композиція мала колись хрестовий вигляд. Розміри споруди в плані 29,5х16,6 м. Стіни змуровані з м’якого місцевого каменю – мергелю та цегли на вапняному розчині. Їх товщина становить 1,55 м. Фундаменти храму дуже глибокі. Під час розкопок при західній стіні церкви, які проводились Олександром Чоловським в кінці XIX ст., не вдалося дійти до підошви фундаменту, бо на глибині 4,5 м почала швидко прибувати ґрунтова вода.

Дослідивши пам’ятку в 1970 та 1975 роках, Іван Могитич здійснив графічну реконструкцію первісного вигляду церкви (іл.19). Науковець прийшов до висновку, що план споруди має пропорційну спорідненість з планом Вірменського собору у Львові, а також відповідає одному з типів пізніших дерев’яних хрещатих церков на Гуцульщині.

Для продатування фундаментів пам’ятки і визначення їх будівельно-технічних особливостей, необхідні сучасні археологічні дослідження.

Джерело: Лукомський Ю.В. Архітектурна спадщина давнього Галича. – Галич: 1991 р.