Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

2000 р. Пам’ятки архітектури та…

Церква Воскресіння Христового

Церква розташована на старій Севастопольській дорозі, неподалік Байдарського перевалу, на вершині мальовничої Красної гори (400 м над рівнем моря), що має прямовисні схили в бік моря.

Побудована 1892 р. за проектом архітектора Н.Чагіна в російсько-візантійському стилі на замовлення і коштом власника Фороського маєтку промисловця А.Кузнецова. Зведена в пам’ять урятування від загибелі імператорської родини під час катастрофи поїзда біля ст. Борки Курсько-Харківської залізниці 17 жовтня 1888 р.

Церква – п’ятиверха (чотири верхи декоративні), з півкруглою апсидою та двоярусною дзвіницею над притвором; має бічні галереї Враховуючи розташування церкви, яка увінчує скелю, її верхам надано оригінальних струнких завершень з високо поставленими хрестами, що надає споруді легкого витонченого силуету та сприяє гармонійному поєднанню з гірським ландшафтом.

В інтер’єрі збереглися хори на трипрогонових арках, які спираються на кам’яні колони з кубічними капітелями. Хори мають різьблену мармурову балюстраду. Часткою збереглися настінні малювання та мозаїки. Баня розмальована як небо, усіяне зірками. В оздобленні інтер’єру мозаїками брала участь італійська художня майстерня Антоніо Сальвіаті з Віченци. Іконопис (не зберігся) виконували художники К.Маковський, А.Корзухін, академік Н.Сверчков.

Зі східного боку церкви – оглядовий майданчик, оточений високою чавунною художнього литва огорожею з домінантним мотивом хрестів. З майданчика відкривається одна з найкращих гірських панорам Криму – гірське пасмо з перевалом, узбережжя та морська далечінь. Завдяки своїм архітектурним якостям та винятковому розташуванню Воскресенська церква є однією з найпривабливіших пам’яток Південного узбережжя Криму.

Є.В.Тиманович

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 75 – 76.