"На Жулавах"

6 липня 1947 р. після тижневого вагонного поневіряння в гарячий літній час, що дуже дошкуляв людям в товарних вагонах ми доїхали до станції Гроново Ельблонське. Люди були змучені подорожжю і налякані новим виглядом чужих сіл. Поволі почали розвантажуватись з вагонів на свої приділені підводи. Шістдесяти українським родинам дали господарства в громаді Журавец Ельблонзького повіту. Найбільше родин отримало господарства в с. Кшевськ та Жулвеніце, а по кілька родин у Венглях, Журавцю, Жукові та Єзьорі.

Вигляд господарств був жахливий: хати без вікон, дверей, подвір’я зарослі бур’яном і очеретом високим як людський молодник. Деякі сім’ї не хотіли розпаковуватись, бо пішла чутка, що за два тижні нас будуть везти назад в свої сторони. Але не всі йняли віру цим чуткам та почали вишуковувати собі клаптики землі, які були б придатні для обробітку.

Хоч було вже пізно, але багато з нас пробувало садити картоплю, яка о диво, виросла велика, що й люди дивувалися. Поволі люди косили бур’яни з поля, які годилися під посіви збіжжя і трави для кормів. Так почалась наша важка праця на Ельблонзьких Жулавах.

Але час невпинно йшов вперед і люди разом з ним. Народились діти, почали ходити до школи. Держава прийшла людям з допомогою постачаючи посвіний матеріал, а декому коня чи корову. Людям давали також трактори для оранки перелогів. І так поволі почав змінюватися краєвид бур’янів і очеретів у родючу землю.

Молодь, хоч сміливо почала йти до середніх шкіл, щоб пізніше йти до праці або продовжувати навчання у вищих школах.

В 1957 р. після організаційного з’їзду УСКТ в Кшевську засновано гурток УСКТ, головою якого обрано Стефана Путька. До його правління увійшли Марія та Михайло Деніс та інші. І так почалася діяльність нашого гуртка. Люди почали гуртуватися в рядах товариства. Засновано драматичний гурток, який поставив кілька п’єс: «Безталанна», «Дійшов до розуму», «Катерина» та ін. З п’єсами ми їздили до Гданська, Ельблонга та Дзежгоня. В праці драмгурткові допомагали вчителі Іван Набула, а пізніше Петро Коваль. Допомагав гурткові також старший віком та досвідом і режисерським хистом Осип Путько.

На ІІ з’їзд УСКТ поїхав Михайло Павлище, який кілька років головував у гуртку. Дуже активно працював гурток до 1965 р. В 1964-1967 рр. багато дуже активних дівчат і хлопців поженилися. По виходили заміж і роз’їхалися по різних селах і містах. Марійка Павлище виїхала до Англії, Катерина і Іванка Климко вийшли заміж за хлопців з Кемпнева – Андрія і Григорія Вітиків. А треба сказати, що хлопці з Кемпнева дуже активно працювали в драматичному і хоровому гуртках в Кшевську. Юлія Чорній вийшла заміж і проживає в околицях Перемишля. Надія Путько виїхала на Князі, Ольга Бішко вийшла заміж і мешкає в Гданську, Люба Жолондик з чоловіком у Пасленку. Хоч дівчат не мало та до культурно-освітньої праці включились і жінки. Завдяки наполегливій праці Богдана Фолюсевича вдалося створити нам кшевсько-ельблонзьку хорову групу, яка зі своїм репертуаром виступала в багатьох селах і містах. З гуртка Кшевськ слід відзначити в праці Ірину Жолондик, Агафію Дембіцьку, Марію Іваницьку, Катерину Уляк і Марію Гузій. З чоловіків Григорія Гарасима, Миколу Гузія, Андрія Пічака, Михайла Дениса та ін.

Зараз ведеться в нашому гуртку в основному організаційна та колпортажна робота. Головою гуртка на останніх зборах знову вибрано Михайла Павлище. Наш гурток нараховує 36 членів, які всі сплатили внески на 71 р. На 56 родин, які живуть в нашій громаді 28 передплачує регулярно «Наше слово». Слід сказати що з цих 56 родин по 24 роках маємо 8 осіб з вищою освітою, в тому двох лікарів. 23 особи має середню або неповну вищу освіту. Кілька осіб має середню рольничу освіту. У нашій школі ведеться навчання українській мові 14 років. Вже 8 років вчить дітей Марія Гутовська. Прийшла вона до нас ще дівчинкою, а недовго буде вчити вже своїх дітей. Нашій вчительці Марії належаться слова визнання і щира подяка від батьків і дітей, яких навчала читатиі писати по українськи.

6 років вчителював і заочно вчився у Гданську Петро Коваль. А початок зробив на ниві українського шкільництва Іван Набуда, який був громадським вчителем.

Михайло Павлище

Опубліковано «Наше слово», 18.04.1971 р.