Ельблонзький повіт

До 1945 р. найбільш північний тріфт (Trift – ділянка) великого польдера на заході від Ельблонга – Ellerwalda (вільхового лісу) – Ellerwald V Trift (Józefowo) носила назву "Kozakentrift" – Козацький.

Поблизу с. Сокольник під час Першої світової війни перебували полонені з Російської армії, що працювали під наглядом вахмана у місцевих селян. Вони мали кошари поблизу господарства Б. Доннера, що знаходився в яру річки Дони. Один солдат закохався в місцеву служанку і народився син.

У селі Сковрони після вересня 1939 р. було розміщено полонених з польського війська (в тому числі, імовірно, українців), які працювали на багатих бауерів. Для них збудували провізоричні бараки. Восени 1940 р. вони були замінені на французьких полонених. В січні 1945 р. за село йшли бої між Червоною армією та вермахтом. Радянські танки прийшли з боку с. Марковo (Markowo).

Ельблонзький повіт був найбільш заселеним українцями в післявоєнному Гданському воєводстві. На території Ельблонзького повіту є низка населених пунктів, де існувала чи існує досі українська громада.

В с. Шимбори (Szymbory) було вивезено українців з Бескидів, зокрема лемків. Л. Слодовнік (2021) вказує також гуцулів, що малоймовірно, бо ця етнічна група не була присутня в межах Польської народної республіки. До села Шимбори потрапили також лемки Роман Ожубко, Ілля Басараб, Григорій Колесяр, Іван Іванюк, Іван Ленько, Василь і Петро Піпка, Іван Лесик, Михайло і Василь Бик, Юрій Кабан, Микола Лавровський, Ценка, Василь Заїло, Антон Ткач, Микола Брисяк, Юрій Май, Василь Ценьо, Галицька, Марія Туцька та ін. До с. Божиново (Borzynowo) потрапила українська родина Дмитра і Анни Зільник. Натомість, с. Зельонка Пасленска (Zielonka Pasłęcka) – заселене вихідцями з Волині. В червні-серпні 1945 р. сюди переселили поляків з Волині. З Рожищ (Rożyszcze) над річкою Стир, з Уляник, Тарноруди і Копачівки. Переселенці називали її «Волинець».

Перше коло УСКТ повітового правління УСКТ в Ельблонгу було створено в с. Кшевськ. Тут на ділянці навпроти автозаправної станції "Лотос" знаходиться місце, де стояла школа, в якій існувала світлиця першого кола УСКТ на Ельблонщині. В будинку під номером 19 в селі мешкала родина Павлищів. Звідси в світ вийшов український літератор, дисидент та юрист Степан Павлище. В розташованому неподалік с. Жулвінець та с. Журавець діяли пункти навчання української мови, які вела українська вчителька, член кола УСКТ в Кшевську Марія Гутовська (1943 р.н.), яка зараз проживає в с. Вензіни. Приміщення обох шкіл збереглися до нашого часу. Лех Слодовнік вказує (імовірно помилково), що найбільша концентрація переселених українців була в с. Дружно.

В с. Озеро після депортації опинилося багато українців. Згідно монографії Євгена Місила про табір в Явожні, тут мешкали його колишні в'язні Ольга та Микола Зозулі, а також в'язень Явожна Григорій Путко (1905-1972, номер в таборі 2550). Тут зберігся український цвинтар. Українці тут були відважнішими, тож на цвинтарі наявні підписи українською мовою. Тут, зокрема поховано в'язня Явожна Григорія Путко, керівника кола УСКТ в Кшевську Михайла Павлища, його батьків, а також діяча УСКТ Михайла Семківа. Українські поховання, зокрема діячів УСКТ Івана Барана та Григорія Вітика наявні на цвинтарі в с. Звєжно.

Перший голова заряду повітового правління УСКТ в Ельблонгу (09.1956 р.) був з – Іван Корольчук. У Новотках багаторічним вчителем пункту навчання українській мові був Євген Наконечний.

На території повіту українці мешкали також в містечку Толькмицько, містечку Млинари, с. Поґродзе, с. Маркуси, Длужина, Сьвенти-Ґай, Єґловник, Вензіна, Топольно, Єльонкі, Рихлікі, Поморська Весь та Кемпнево. З останнього села походив активіст УСКТ Осип Левунь.

Окремий український центр на мапі Ельблонзького повіту становлять Пасленк та розташовані поруч с. Свендково, Шимбори та Годково.

Повіт входить до складу Ельблонзького деканату Української греко-католицької церкви з парафіями в Ельблонгу, Пасленку та Годково.

Українські поховання наявні на цвинтарях в Ельблонгу (2 цвинтаріЖ Агрикола і Дембиця), с. Озеро, с. Звєжно, можуть бути також в с. Єгловнік (парафіяльний цвинтар), м-ку гроново-Ельблонзьке (комунальний цвинтар), с. Маженцино (2 цвинтарі), Джерела:

Misiło E. Oboz „Jaworzno”. Zbrodnia nieukarana. Ukraińcy i Polacy – Archiwum Ukraińskie – 2022 – 1016 s.

Słodownik L. Dawne wsie Pasłęckie i Elbląskie Stowarzyszenie „Zicherka”. – Elbląg. – 2021 – 764 s.

Іван Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".