Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква Успіння богородиці та дзвіниця

Комплекс дерев’яних споруд розташований на відкритому рівному місці в центрі села і є його домінантою. Складається з Успенської церкви, дзвіниці та огорожі з монументальною вхідною брамою під ґонтовим дахом.

Успенська церква – один з найбільш ранніх зразків буковинського варіанта тридільного одиоверхого храму, будівництво якого частина авторів пов’язує навіть з XVII ст. Разом з тим, вивчення джерел дало змогу фахівцям інституту “Укрзахідпроектреставрація” датувати пам’ятку 1775 р. В архітектурі Успенської церкви чи не вперше у завершеній формі втілено ідею класичного буковинського тридільного храму з одним верхом, поява якого тут через особливі історичні умови “запізнилася” принаймні на кілька сторіч порівняно з іншими регіонами України.

Композиційну основу пам’ятки становлять три квадратні, послідовно розташовані по осі захід – схід зруби бабинця, нави та вівтаря, з яких центральний – більший і ширший за два інші. У нижній частині всі три зруби оперезані пластичним піддашшям на фігурних кронштейнах складної східчастої форми. Згідно з давньою буковинською традицією, вхід до храму влаштовано в південній стіні бабинця. Нава освітлена двома (з півдня та півночі) подвійними прямокутними вікнами. Традиційний характер має також перекриття центрального зрубу – двозаломний рублений верх комбінованої форми з чотиригранною основою та восьмигранним склепінчастим завершенням.

Єдина відмінність рубленого перекриття Успенської церкви від аналогічних конструкцій у буковинських храмах хатнього типу полягає в помітному збільшенні його висоти та посиленні вертикалізму пропорцій усіх без винятку елементів. Це уможливило влаштування у восьмерику 2-го ярусу двох додаткових віконних прорізів. Завдяки цим трансформаціям центральний верх пам’ятки стає справді головним і домінує в її об’ємно-просторовій композиції, що підкреслюється влаштуванням над зрубами бабинця та вівтаря простих двосхилих дахів з плоскою стелею в інтер’єрі.

Аналогічне співвідношення центрального і бічних приміщень Успенської церкви послідовно виявлене і в структурі її внутрішнього простору, чому сприяє як помірне (лише з південного боку) освітлення бабинця та вівтаря, так і розташування у високій, добре освітленій наві монументального іконостаса, фігурної арки-вирізу та інших пластичних акцентів.

Дзвіниця є головним композиційним акцентом ансамблю з боку центральної вулиці села. Точна дата її спорудження у джерелах не зазначена, проте аналіз архітектурно-художніх, пропорційних та конструктивних особливостей дає змогу стверджувати, що її зведено водночас із храмом. Будівля належить до традиційного в Україні типу двоярусної дерев’яної дзвіниці, 1 -й ярус якої становить квадратний у плані зруб, а 2-й – ажурна аркада-галерея з невисоким чотирисхилим наметом у завершенні.

В. Т. Завада

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 283 – 284.