Портрет Я.Гербурта. 1570-і рр.
Одним з ранніх творів львівської художньої школи є портрет Яна Гербурта (Львівська картинна галерея; іл. 210). Це був високоосвічений галицький магнат і вчений (1508 – 1577 рр.) – автор праць з історії цивільного права та філології [К. Dzieduszycki. Jan Herburt, kastelan sanocki. Lwów, 1879]. Портрет Яна Гербурта, що знаходився в його маєтку – місті Добромилі, був виконаний десь у 70-х роках XVI століття, ще за його життя [до цієї думки схиляє, зокрема, той факт, що в написі, зробленому в нижній частині портрета, згадуються найбільш значні діяння зображеного, але не зазначається дата його смерті] з вотивною (votum – обіт) метою. Твір призначався, як про це свідчить характер трактування постаті, для інтер’єру храму.
Художник не підкреслює в образі Яна Гербурта риси представника могутнього феодального роду, а розкриває насамперед в його особі ученого, гуманіста. Це відчувається в трактуванні інтелектуально виразного обличчя; одяг його також вказує на зв’язки з освіченими колами Західної Європи. Портрет відзначається великою узагальненістю пластичного рішення. Загальне враження гармонійності, ясності підсилюється стриманим, майже монохромним колоритом твору, злегка оживленому плямами рудуватої бороди, червоними сегментами герба, зеленуватим тоном тла. Хоч у цьому ранньому портреті ще досить виразно відчуваються західноєвропейські впливи, але разом з тим немає сумніву, що портрет створив місцевий майстер [Гербурти були тісно пов’язані з суспільним і культурним життям Галичини. Брат Яна – Станіслав Гербурт був каштелян Львова. Син Яна – Ян Щасний мав друкарню в Добромилі. Він виступав на захист українського населення («Заява про руський народ», «Лист до Павла V») і з гордістю називав себе «русином»]. Про це свідчать прояви Іконописної техніки: проробка рисунка постаті по контуру із застосуванням граф’ї, заповнення площин тулуба та обличчя фарбою основного тону з наступним виявленням окремих деталей. Рука місцевого іконописця помітна і в прийомах зарисовки вуха, ока з підкресленими слізниками, а також в специфічному зображенні неприродного вигину мізинця лівої руки. Деякі прийоми західноєвропейського мистецтва художник використовує механічно. Так, наприклад, зображення тіні вздовж краю тулуба позбавлено сенсу, оскільки тулуб вирішено зовсім площинно (с. 302 – 304).
Портрет Яна Гербурта. 70-і роки XVI ст. Львівська картинна галерея.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 305.