Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Монастир василіян

Розмір зображення: 800:493 піксел

В монастирі знаходились картини ченця-василіянина Йосафата Кохановського (маляра-аматора): “Облога Почаєва” (мальована в 1755 р.) та портрет єпископа Смолинського [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 140].

Монастир василіян згадано в 3 чв.18 ст. [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 117].

м. Добромиль.

Старосамбірський.

Церква св. Онуфрія василіянського монастиря. 1705.

Монастир заснований у XVI ст. Первісно осередок з невеликою церковцею св. Миколи розташовувався на схилі гори. У 1613 р. Ян Щесни Гербурт дав монахам, які переховувалися від татарських набігів, привілей на будову монастиря. Тоді ж постала друга церква св. пр. Іллі майже під вершиною гори, де в пізніші часи був монастирський цвинтар. У 1693 р. в монастирі створено новіціят.

У 1705 р. розпочалося спорудження теперішньої церкви св. Онуфрія, на зразок лаврівської, архітектом Яковом Мамровцем з Ярослава на новому місці коло підніжжя Чернечої гори, за два кілометри від міста. У 1731 р. поруч з церквою зведено двоповерховий корпус келій, в якому доживали віку перемиський єпископ Єронім Устрицький (помер 1746 р.) та хорватський владика грецького обряду Теофіл Посіч (1750-і pp.). Монастиреві підпорядковувалися менші в Буковій коло Фельштина, Наклі коло Перемишля та в Журавині коло джерел Сяну. Після скасування частини монастирів у 1744 р. до нього приєднано чернечі осідки в Улючі, Рибнику, Коло денці коло Жовкви (звідси до монастиря перенесено чудотворний образ св. Онуфрія).

У 1784 р. закінчено будівництво мурованої двоярусної, квадратової в плані дзвіниці, завершеної великою банею, будівництво якої розпочалося у 1731 р. У 1867 р. монастир склав угоду з пряшівським різьбярем Михайлом Федорчаком на виготовлення нового іконостасу, престолу і двох нових вівтарів на протязі двох з половиною років. В 1882 р. монастир став зародком обновленого василіянського чину. 1928 р. проведено реставрацію споруд. У 1931 р. в монастирі обраний перший найвищий настоятель відновленого василіянського чину о. Діонісій Ткачук. По другій світовій війні у приміщеннях закритого монастиря (з церкви знято восьмерик і баню) розташувалася лікарня для душевнохворих жінок. Зараз монастир відновлює свою діяльність.

Ваврик М. По василиянських монастирях. – Торонто, 1958, с. 43 – 60.

Крип’якевич І. Середньовічні монастирі в Галичині. // Записки чина св. Василія Великого. – Жовква, 1926. – Т. 2, вип. 1, 2. – с. 70 – 104.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Киев, 1985. – Т. 3, c. 208.

Площанський В. Добромиль. Монастир чину св. Василія Великого. // Науковий сборник Галицко-руской матици. – Львів, 1868. – С. 211 – 243.

Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 127 – 129.