Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2002 р. Розриті могили

Чигиринська старовина і скарбошукання за описом 1923 року

На початку 1920-х років Черкащину сколихнула „археологічна лихоманка”, яка в тогочасних документах дістві назву „руху копацтва”. Переважно тими копачами були прагматичні люди, що сподіваєшся в одну мить забагатіти, а дехто своїми знахідками мріяв „зробити собі ім’я” в науці.

Тоді ширилося багато чуток про „вигоряння заклинів” давніх скарбів, якими не можна було оволодіти протягом кількох століть. Деякі військовики, повертаючись з фронту ч з полону, привозили з Польщі, Туреччини, Австрії, Німеччині старовинні плани, грамоти з „точними координатами” підземних хідників, підвагів, склепів, схованок козацьких, гайдамацьких, королівських, князівських, графських та інша скарбів.

І справді, черкаська земля тих часів щедро ділилася з копачами, що підтверджують і архівні документи:

„…на глибині одного аршина Михайло щось „чиркнув” лопатою. Коли придивився, то побачив, що викинув лопатою черепок і дрібн гроші…”;

„…випадково викопано горщик старовинних мона вагою 3 – 4 фунтів…”;

„…в горщику були зверху гроші, а знизу оброчі, персні й „вислюки”…”;

„…її дочка лягла груддю на скриню й говорила: „Хоч ви мене вбийте, клада я вам не покажу й не оддам і щось зроблю з нього собі сама” [1]

Поголос про знахідки розходився дуже швидко, обростав часом фантастичними подробицями, домислами переповідачів. Відлуння таких мандрівних легенд, „вірогідних” переказів також зберегли тогочасні документи:

„…имеется громадный подвал, в котором сохраняется древнее имущество польских королей… и уже были найдены двери, но был ли он (скарб. – С.К.) там – это неизвестно…”;

„…многие могут взяться за работу бесплатно, из-за самого интереса, лишь бы конфисковать планы, имеющиеся у граждан села…”;

„…з Уманщини й Звенигородщини таємно приїжджають в автомобілях й роблять розкопки…”;

„…в районі села знайдено багато речей, є т.ч. декілька пудів золота в злитках…”;

„…нібито дехто з закордону таємно й приїжджав відшукати цей скарб…”;

„…[дотримуються] вказівок якоїсь закордонної грамоти з описами та планами, про яку усі баїакають, але її ніхто не бачив” [2]

Реальні події і чутки спонукши шукачів скарбів і пригод до нових і нових спроб заволодіти цінними старожитностями. Приборканням руйнівної „археологічної лихоманки” займалися представники місцевих органів влади, міліція, науковці, активісти історико-культурних товариств. Дехто з місцевої інтелігенції, як-от автор публікованого тут „Допису…” – вчитель з Чигирина Степан Яременко [3], намагаєшся зафіксувати відомості про завзятців-копачів та їхні знахідки, а також про серйозніші розвідки краєзнавців, описати топографію і стан тамтешніх пам’яток. Усе це нині становить особливий інтерес.

Документ друкується без купюр, за сучасним правописом з цілковитим збереженням авторової лексики й синтакси, скорочення розкрито в квадратових дужках.

Примітки

1. Цитати з листування різних установ Черкащини 1923 – 1925 рр. (ДАЧО. – Ф. Р-131. – Оп. І. – Спр. 29. – Арк. 10, 32).

2. Там само. – Спр. 30. – Арк. 88, 92, 100.

3. Яременко Степан Іванович, народився 1886 р. в с.Погорільцях Чигиринського повіту. Випускник Новобузької вчительської семінарії (1906 р.), з 1914 р. служив у армії, закінчив школу прапорщиків, з серпня 1915 по березень 1918 р. був у німецькому полоні, з 1918 р. – вчитель у с.Медвідівцях. з 1921 р. – вчитель, згодом завідувач школи № 2 в Чигирині. У 1928 р. заарештований працівниками черкаського окрвідділу ДПУ, звільнений. У 1929 р. поновно заарештований „за участь у контрреволюційній організації та підготовку до активної боротьби з радянською владою”. До 1933 р. перебував у концтаборі на Соловецьких островах, потім засланий на три роки в Північний край. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1994 р. (ДАЧО. -Ф. Р-5625. – Оп. 1. – Спр. 13264. – Арк. 33,48, 183, 190, 199, 202,250,281, 282).

Джерело: Пам’ятки України, 2002 р., № 2, с. 58.