2011 р. Університет під церковними куполами

Наталія Фещук

28 Гру 2011

Колишній резиденції митрополитів Буковини і Далмації, а нині одному з престижних вузів України – Чернівецькому національному університету ім. Ю. Федьковича, – вручено сертифікат про входження до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця визначна подія зібрала в університетській Мармуровій залі десятки почесних гостей.

Ще у 2007 році головні споруди вузу було внесено до Попереднього списку ЮНЕСКО. А наприкінці червня цього року cесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Парижі внесла архітектурний ансамбль резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині – центральний корпус ЧНУ ім. Ю. Федьковича) до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Світовий комітет не здійснюватиме фінансування пам’ятки.

Українська держава бере на себе відповідальність щодо належного збереження цього об’єкта. Міжнародні експерти наглядатимуть за роботою. Нагадаємо, митрополича резиденція у Чернівцях стала третім українським об’єктом у Списку ЮНЕСКО. Туди включено Софію Київську і Києво-Печерську лавру (як один об’єкт) та історичний центр Львова.

Резиденція за півтора мільйона

Головні корпуси Чернівецького університету прирівнюються до кращих архітектурних шедеврів світу. Чеський зодчий Йосиф Главка (на його честь названо вулицю, що прилягає до вузу) проектував Чернівецьку резиденцію, коли йому не було ще й 30-ти років. Проте за плечима вже мав навчання у Віденській академії образотворчих мистецтв та чимало проектів у Празі та Відні. Із понад сотні його робіт митрополича резиденція найвідоміша.

З часу свого заснування цей об’єкт виконував дві різні функції – спочатку був резиденцією митрополитів, нині є світським вузом. Зараз у колишній резиденції митрополитів Буковини і Далмації розташовується головний корпус ЧНУ ім. Ю. Федьковича – ректорат, чотири факультети: філологічний, географічний, філософсько-теологічний та факультет іноземних мов. Богословське відділення філософсько-теологічного університету та два чинні храми, розташовані на цій же території, перебувають у юрисдикції УПЦ Київського патріархату.

Якщо говорити про визначних постатей, котрі мають відношення до появи резиденції, то це не лише архітектор Йосиф Главка, а й митрополит Євген Гакман. Саме він домігся від австрійської влади дозволу на спорудження нової і просторої резиденції. Будівлю почали зводити у 1864 році, завершили у 1982-му. У книзі Ігоря Чеховського «Чернівці – місто зустрічі культур і релігій» зазначається, що будівництво коштувало, за тодішніми мірками, астрономічних грошей – 1,75 мільйона гульденів. Навіть за радянських часів, коли ця споруда виконувала роль суто світського навчального закладу, хрестів з куполів будівлі не знімали.

– Часто, та й власне тепер, коли будівля університету внесена до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, можна чути, мовляв, чому так, це була резиденція, а зараз тут університет, – розповідає отець Микола Щербань, кандидат богословських наук, завідувач богословського відділення кафедри релігієзнавства і теології ЧНУ ім. Ю. Федьковича. – По-перше, саме університет зберіг цю будівлю. По-друге, виривати її з освітянського контексту аж ніяк не можна, адже ще до університету тут був семінарійний корпус.

Коли 1875 року засновувався університет, він мав три факультети – теологічний, філософський та юридичний. Ми забуваємо, якою ціною була збережена резиденція. Перенесімося на кілька десятиліть назад: у Чернівецькому державному ордена Трудового Червоного Прапора університеті, як і всюди, працювала кафедра наукового атеїзму. Але саме у радянські часи церкву Трьох Святителів було відреставровано, сюди було проведено опалення. Тут не звучали молитви, але іконостас стояв непорушний.

Чернівці сподіваються на ще більшу кількість туристів, адже віднині про буковинську пам’ятку можна буде дізнатися з усіх довідників, присвячених світовим пам’яткам культури. Хоча і до цього часу на території резиденції завжди було людно. Про цей архітектурний шедевр кажуть: «Бути в Чернівцях і не бачити резиденції, це все одно, що бути в Римі і не бачити Папи Римського». У теплу пору року біля університетських воріт завжди багато туристів, у неділі – десятки пар наречених. Вінчатися в університетській церкві Трьох Святителів вважається модно. Кращого фону для фотосесії молодят, як ошатне, засаджене квітами подвір’я вузу, у місті не знайдеш.

Щонеділі, о 9-й ранку, до цього храму на Службу Божу поспішає чимало чернівчан, адже тут Літургія супроводжується неперевершеним співом хору студентів-теологів. Найкраще, звісно, оглядати митрополичу резиденцію влітку, коли вона потопає в зелені і квітах, а під сонячними променями дах будівлі, орнаментований черепицею білого, блакитного, зеленого і коричневого кольорів на взірець буковинських народних візерунків, виблискує і переливається всіма барвами. Ремонт дахів – першочергове завдання.

На урочистостях Степан Мельничук, ректор ЧНУ ім. Ю. Федьковича, зазначив, що на це із держбюджету виділено 12 мільйонів гривень. А в тому, що кошти на ремонт і подальше утримання пам’ятки надходитимуть і далі, запевнив всіх губернатор Буковини.

Венеціанські дзеркала і Біблійний сад

– Об’єкт має бути пристосований до сучасних міжнародних стандартів туризму, – пояснює «ВЗ» Світлана Біленкова, кандидат мистецтвознавства, чернівчанка, яка нині є доцентом Київського національного університету будівництва і архітектури. – І ці стандарти починаються від таких елементарних речей, як інформаційна дошка, громадська вбиральня і закінчуються безбар’єрною архітектурою, тобто пристосуванням для інвалідів, літніх людей, дітей.

Має бути правильно облаштовано доступ до об’єкта. Через припарковані автівки він малодоступний. Треба вирішувати, де буферна зона буде пішохідною. У французькому місті Шартр, де об’єктом ЮНЕСКО є храми з унікальними вітражами, пішохідна буферна зона викладена великими каменями. Історичний центр виключно пішохідний, і машини туди не заїжджають. Ситуація, яку маємо в центрі Чернівців, неприпустима.

Не менш серйозна проблема – готовність самих жителів приймати туристів з усього світу. Є категорія туристів, які подорожують виключно об’єктами культурної спадщини ЮНЕСКО, і, як правило, це досить заможні люди. Можуть приїхати і з країн християнських, і з ісламського світу. У них – різні кулінарні принципи, уподобання. Треба передбачити національні кухні. Отже, змінюється культура туристичного бізнесу.

Щодо буферної зони Чернівців, то її площу – 252 гектари – вже визначено. До неї буде включено частину старого міста і саму резиденцію, а також дендропарк, що позаду архітектурного ансамблю. Вже відтепер у місті працюватимуть над тим, аби створити належну туристичну інфраструктуру. Йдеться про нові паркувальні майданчики для автобусів та екскурсійний центр, перенесення кінцевої зупинки міського транспорту, що зараз біля резиденції, покращення авіасполучення з Чернівцями.

Піднімаючись із центру міста вулицею Університетською до головних воріт вузу, здалеку бачимо високі цегляні стіни, оздоблені керамікою і різьбленим каменем. Праворуч на території університету – географічний факультет, колись пресвітерій, де містилися дяківська школа, музей та фабрика свічок. Ліворуч – навчальний корпус для студентів – філологів, теологів та філософів. А також – семінарська церква Трьох Святителів.

Храм обслуговують студенти-богослови та їхні наставники. Під час навчального року Богослужіння проводять тут щоранку. Праворуч, з того боку, що й геофак, можна бачити купол ще однієї церкви – Святого Івана Сучавського. Її діяльність була відновлена зовсім недавно. Але якщо храм Трьох Святителів відчинений для всіх, то церква Св. Івана Сучавського – лише для студентів-теологів, що пов’язано зі специфікою розташування (цей храм діє в корпусі №5, де нині розташовані ректорат та факультет іноземних мов).

Свого часу храм Св. Івана Сучавського був домовою церквою митрополита (не каплицею). У стінах резиденції митрополит жив, працював, приймав гостей і молився. В цьому храмі не збереглося нічого з його первісного вигляду, тому довелося все відновлювати. В тому числі іконостас, який невідомо куди зник після пожежі 1944 року, коли ледь не згоріла вся резиденція.

У знаменитій Мармуровій залі випускникам університету нині урочисто вручають дипломи про завершення навчання. А колись це була Синодальна зала, одна з найгарніших у Європі, яка була оздоблена мармуром (звідси й назва – Мармурова), а дерев’яна стеля була декорована багатою орнаментикою. У 1944 році Синодальна зала була пошкоджена пожежею. У вогнищі постраждали не лише інтер’єри, загинула й синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви.

Теперішній вигляд Мармурової зали – лише копія, яку створили реставратори. Інше приміщення головного корпусу, яке зберегло свій первісний вигляд, – зала засідань Священного синоду (теперішня Червона зала). Її стіни оздоблені китайським червоним шовком, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін Червоної зали – величезні венеціанські дзеркала.

У скорому часі Чернівецький університет відкриє у своїй історії ще одну духовну сторінку. Тут, на території резиденції, позаду філософсько-теологічного факультету постане перший в Україні Біблійний сад.