Паспортна інформація

Курганний могильник

Пам’ятка археології

IX-XI ст.

Розміщення:

м. Чернігів, вул. Толстого, Болдина гора, південно-східна частина міста..

Загальний опис:

Розкопки Самоквасовим такого типу курганів (на той час навколо міста їх було 550) виявили три основних типи поховань: 1) трупоспалення на місці, 2) поховання в зрубі, 3) поховання в вузькій могильній ямі. На Болдиній горі Самоквасов розкопав 150 курганів, з яких 20 були з речами, а інші без речей. Майже у всіх похованнях були знайдені залишки дерев’яного гробовища. Серед поховань з речами більше жіночих. Розміри могильників залежали від віку похованого. Глибина 70-200 см, довжина 140-200 см, ширина 70-90 см. Діаметр насипного кургану від 5 до 8 м.

В багатьох могилах були знайдені різноманітні прикраси: скроневі кільця, господарські ножі, зброя і т. ін.

Курган Гульбище знаходиться на Болдиній горі серед численних малих курганів. Розкопаний він був у 1872 р. Самоквасовим. Дані розкопок показали, що тут був похований дружинник.

В могилі було знайдено озброєння: залізний шолом, кольчуга, залізний меч, вудила і дві пари стремен. В залізній посудині, що розпалась на шматки, лежали обвуглені рештки кісток барана, шкаралупи яєць. Зброя вражала своїми незвичайно великими розмірами.

Меч, найбільший з усіх, що були знайдені в країні епохи Давньої Русі, мав 126 см у довжину, рукоять – 21 см, лезо – 105 см, ширина – 6,5 см. Стремена були в 1,5 рази більші звичайних. Шолом та кольчуга також великих розмірів.

Знайдені рештки лука, стріл, а також одягу, як жіночого, так і чоловічого. Знаходився там і жіночий інвентар та прикраси: 200 зливків золота і срібла, скло, буси, бляшки, срібні гудзики, застібки. Виявлені також залишки зернових культур: насіння жита, пшениці, ячменю. Поховання в кугані Гульбище виконано за обрядом трупоспалення. Аналіз знахідок відносить час його виникнення до середини X ст.

Висота кургану – 6 м, діаметр – 22 м.

Курган Безіменний (перша половина X ст.) знаходиться на відстані 20 м від Гульбища, розкопаний також в 1872 р. професором Самоквасовим. Як і Гульбище, він належить не до князівського, а до дружинного поховання.

В насипу ніякого озброєння не знайдено. На вогнищі виявлено: сокира, ніж, вудила, пряжки, бронзові гудзики, візерунчасті бронзові бляшки. Добре збереглася льняна тканина, складена з кількох рядів. Серед обломків різних кісток – шматок гребінки з орнаментом. Точно такий орнамент і на гребінцях з Чорної могили, з курганів Седнева. Візерунок бляшок і гребінки доказує, що Безіменний курган відноситься до першої половини X ст. і хронологічно він стоїть між Гульбищем і Чорною могилою.

Висота кургану – 5 м.

Загальна площа могильника – 1,2 га.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Курганний могильник у місцевого населення відомий під назвою “кургани на Болдиній горі”. Це ціле кладовище з малих курганів (всього 230), серед них височать величезні гори Гульбища і Безіменного.

Весь характер знайдених речей говорить про те , що це було міське кладовище з явними слідами міського ремесла. Воно продовжувало існувати і після прийняття на Русі християнства (988 р.), бо серед могил з трупоспаленням (язичеський звичай) є численні поховання, що відповідають церковному обряду поховань: насип невеликий, трупоспалення. Язичеських стравниць, парних поховань з насильним умертвінням і речей при них не виявлено. Древні чернігівці ховали тут своїх покійників в той час, коли на Болдиних горах виникла Іллінська церква (XII) ст.

Курганний могильник розкопувався Д.Я.Самоквасовим в 1872, 1878, а також в 1908 рр. для XIV Археологічного з’їзду, під час його роботи в тому ж році в Чернігові. Багато з учасників з’їзду приймали участь в розкопках. Матеріали розкопок були передані в Московський історичний музей. В своїх роботах Самоквасов допустив недоліки, як в звітності, так і в самій системі досліджень. При публікації звітів не було ні креслень, ні малюнків кістяків поховання людей.

Зараз на Болдиній горі розбито сквер. В східній його частині стоїть обеліск на могилі Невідомого солдата.

Реставраційні роботи:

Курган Гульбище реставрований в 1969 р. Курган Безіменний – частково в 1973 р. Документація зберігається в Чернігівській філії Київського архітектурно-історичного заповідника.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно постанови Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965 р.

Охоронний № : 349/в (4).

Основна бібліографія, архівні дані:

Самоквасов Д.Я. Могилы русской земли.- М., 1908.

Материалы и исследования по археологии СССР.- М., 1948.- Т. IX.