1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1799 р.

В плані пам’ятка одноверха, з трьома чотирикутними зрубами. Зберігся проект плану і фасаду споруди, виконаний харківським архітектором П. Ярославським в 1799 р. Отже, маємо рідкісний випадок, коли можна порівняти проект і обмірні натурні кресленики та переконатися в тому, наскільки точно народний майстер втілив у життя проект представника псевдокласичної архітектури.

Архітектор в основу запроектованого ним плану поклав схему, що збігалася з традиційною народною, що складається з трьох чотирикутників: двох менших і одного (центрального) більшого. П. Ярославський запроектував центральну дільницю плану у вигляді точного квадрата, а вівтар і бабинець – як рівні між собою прямокутники, що мають довжину, рівну 1/2 довжини центра, а ширина їх дорівнює 3/4 власної довжини (по Палладіо). Народний майстер центральну дільницю заклав точно за проектом: форма – квадрат, сторона якого дорівнює 8,53 м. Форму бабинця і вівтаря-прямокутник, витягнутий, в напрямку південь – північ, і довжину їх (4,26 м) майстер також зберігає. Але ширину вівтаря і бабинця він дає не 5,33 м, як вимагав проект, а 5,2 м. Така заміна розміру ширини вівтаря й бабинця була продиктована звичкою майстра до прямокутників, у яких ширина дорівнює апофемі трикутника з стороною, що дорівнює довжині цього ж прямокутника [Див. плани церков в Калинівці, Ярмолинпях, Вільшані, Олешні (Преображенська та ін.). Такі чотирикутники широко використовувалися в 15-16 ст.].

Бабинець майстер Чернещинської церкви побудував ширший і довший за вівтар на товщину одного вінця, що не передбачалося проектом.

Майстер-будівник з проекту дещо відкидає, дещо змінює, Він не хоче бути старомодним і вводить в свою будівлю нові, принесені псевдокласичною архітектурою декоративно-архітектурні елементи: портики з колонами, фронтони, піврозеткову форму вікон і т. п. Разом з тим майстер гостро відчував національні форми, що складалися віками і викристалізувалися внаслідок праці багатьох поколінь народних архітекторів. Він міцно стояв на позиціях естетики, виплеканої творчим генієм народу. Саме приписи народної естетики і визначали основу розуміння майстром ідеї монументалізму в архітектурі. Сюди входило в першу чергу чітке виявлення устремління вверх архітектурних мас. Тому суха розсудочність композиції проекту П. Ярославського була чужа нашому майстрові. Він не міг сприйняти оголений геометризм проекту, а якраз це і визначало обличчя проекту П. Ярославського.

Якщо порівняти проект фасаду П. Ярославського з натурними обмірними креслениками та фотографіями, то можна помітити, що на проекті вся маса будівлі, включаючи «стилобат» і ліхтар, вписується в квадрат. Майстер бореться з принципом кубічності: висота зрубу стін центральної дільниці в натурі в інтер’єрі до початку восьмерика перевищує довжину плану четверика. Загальна внутрішня висота, хоч і незначно, але більша за подвоєну сторону плану (це за креслениками). Засоби ж ілюзорного збільшення висоти створюють враження витягнутої вверх композиції.

Зруби стін мають чітко виявлений нахил всередину. Всього цього в проекті не було.

За відсутністю проекту розрізу ми не можемо порівняти його з обмірними креслениками. Аналіз обмірних креслеників доводить, що майстер керувався пропорціями, які спостерігаються в монументальних дерев’яних будівлях народної архітектури.

Вихідний розмір для побудови плану – сторона центрального квадрата.

Вівтар і бабинець – чотирикутники; ширина їх наближається до 1/2 діагоналі плану центра, а довжина дорівнює 1/2 довжини плану центра (або апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині вівтаря чи бабинця).

Розміри об’ємів зрубів стін, восьмерика, залому й ліхтаря визначаються розмірами плану.

Висота зрубу стін центра дорівнює діагоналі південної половини плану центра, висота восьмерика – 1/4 ширини плану центра.

Висота залому становить 1/2 повної довжини плану дільниці.

У ліхтаря довжина дорівнює 1/5 довжини залому, або повна довжина ліхтаря наближається до висоти восьмерика; висота ліхтаря дорівнює довжині його.

Висота верху (ліхтар, залом, восьмерик) дорівнює довжині восьмерика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює довжині плану будівлі мінус товщина одного бруса.

У вівтаря й бабинця висота зрубу стін дорівнює ширині плану дільниці, а внутрішня висота дільниці – діагоналі плану їх.

У зовнішньому вигляді церкви майстер примушений був ближче додержуватись проекту фасаду П. Ярославського. Верх зрубу стін центральної дільниці оздоблено (за проектом) фронтонами і прорізано їх (також за проектом) вікнами піврозеткової форми. Майстер дещо відступив від проекту: проект передбачав на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану будівлі, низ вікна, а в натурі на цій висоті – верх вікна.

Восьмерик в церкві низький, його поперечник (разом з стінами) дорівнює стороні четверика зрубу стін. В інтер’єрі вгорі восьмерик зміцнюється поясом ригелів. Зовнішня грань ригелів – профільована і оздоблена висіченими сухариками. Все це ми зустрічали в старіших церквах. Але щоб у восьмерика не було вікон, такого на Лівобережжі нам ніде більше бачити не доводилось. Тут майстер був змушений йти за проектом.

В інтер’єрі контур залому верху центральної дільниці утворює крива, що наближається до дуги кола з центром на межі зрубів стін і восьмерика. В натурі кривизна залому сприймається глядачем зовсім не такою, яку бачимо на обмірних креслениках: на вигляд залом має форму зрізаної восьмигранної піраміди, у якої грані лише трохи опуклі.

Зовні дах над заломом має опуклу гранчасту форму. Його контури значною мірою відбивають внутрішню кривизну залому, але зовсім не відбивають методу побудови кривих на фасаді проекту П. Ярославського. На проекті центр кривої даху бані міститься в центрі нижньої лутки вікна піврозеткової форми, чого зовсім не видно на обмірних креслениках. На фасаді чітко видно другу дугу, що відбиває висоту бані разом з ліхтарем; центр, з якого відбито дугу, лежить на середині верхнього ребра західної грані восьмерика. Від цієї побудови форми верху майстер відмовляється. Замість запроектованого П. Ярославським над банею «киворія» на вісьмох колонках майстер ставить восьмигранний світловий ліхтар.

Майстер поставив портики, але колонки (дуже мало подібні до доричних, запроектованих П. Ярославським) розмістив значно далі від зрубу стін, ніж передбачено було проектом.

Як бачимо, в Чернещинській церкві псевдокласичні формальні елементи механічно нашарувалися на традиційну народну схему будівлі. Органічного злиття двох стилей не сталося.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 310 – 314]