Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Будинок банку "Бостон"

Емігранти реєструвалися в будівлі тодішнього банку Бостон (наразі інший банк) по вул. Мітре (Bartolomу Mitre), 575, щоб через нього отримувати листи з батьківщини. Висотна будівля банку має виразний скульптурний фронтон з художніми барельєфами.

З будівлею цього банку пов’язана історія однієї талановитої української емігрантки з славного роду Драгоманових. У 1928 році до Південної Америки вирішлила переїхати Оксана Драгоманова. Спершу оселилася в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), даючи приватні уроки французької та німецької мов. Бразильський клімат не сприяв її здоров’ю, й того ж року з півторa песо в кишені вона переїхала до Арґентини, де відчула, що може: “користуватись усіма правами громадянства, а не бути небажаною чужинкою, як це було у Відні, в Берліні, в Парижі. Арґентина – молода держава, яка має багато просторів і дозволяє усім людям доброї волі будувати тут своє життя, не втручаючись і не перешкоджаючи жити як вам подобається, аби ви не порушували державних законів та жили в згоді з приписами моралі”.

Оселившись у Буенос-Айресі, Оксана Драгоманова попервах заробляла на життя шиттям і перукарством. А через місяць влаштувалася до філії північноамериканського банку “Бостон” на вакансію урядовця польсько-російського відділу. Серед вкладників банку виявився великий відсоток українців, для яких старанням Драгоманової було відкрито український відділ, що проіснував до початку Другої світової війни й налічував майже дев’ять тисяч осіб. Та все ж, попри ґрунтовну освіту, авторитет і заслужену повагу керівництва банку впродовж тридцяти років праці, Драгоманова не сягнула високої службової позиції – на її думку, через нерівноправність жінки у латиноамериканських країнах.

У Буенос-Айресі Оксана Драгоманова присвятила себе громадській роботі. Драгомановську відданість українській ідеї, свій організаторський досвід вона виявила у заснуванні першого українського жіночого товариства в Арґентині, головою якого її пізніше обрали (1931). Тоді ж вона працювала над укладанням підручникa української мови для дітей емiгрантів. Стараннями Драгоманової побачив світ українсько-іспанський словник “Перші кроки українця в Арґентині”: вона не лише виступила його співавторкою, а й забезпечила його видання коштом банку “Бостон”.

Джерела:

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».