Українці в Брні

Брно (чеськ. Brno, нім. Brünn, лат. Bruna) — місто в Чехії, історичний центр Моравії. Друге за розміром місто країни після Праги. Станом на грудень 2009 року населення міста становило 405 337 осіб. Адміністративний центр Південноморавського краю, а також резиденція Конституційного суду Чеської Республіки, Верховного суду, Вищого адміністративного суду, Верховної прокуратури і омбудсмена. Брно також є важливим освітнім центром Чехії, оскільки у ньому на 34 кафедрах 13 університетів навчається понад 89 тисяч студентів (станом на 09.02.2011 р.).

Русини-українці могли відвідувати Брно ще в часи існування Чеського королівства в 10-17 ст. На Центральному кладовищі Брна знаходиться пам'ятник солдатам російської армії, які померли від ран в Брні після битви у Славкова (49.169053°, 16.591523°). Напевне серед них були й українці.

Перший задокументований український акцент у Брні зафіксований у травні 1919 р. Саме тоді у приміщенні сучасної філармонії (Besední dům) виступила капела УНР під батутою Олександра Кошиця.

На Центральному кладовищі у Брні наявне велике поховання солдат австро-угорської армії (49.168705°, 16.591691°). Необхідно дослідити його на предмет наявності українців.

У міжвоєнне двадцятиліття Брно було другим у Чехословаччині (після столиці) за кількістю українських емігрантів містом. Значну частку складали українські студенти. Так, станом на 1 березня 1924 р. у Чехословаччині загалом нараховувалося 1896 студентів українців, з яких: у Празі — 1255, в Подєбрадах — 382, в Берні — 170. Навчалися українські студенти у Брно в Масариковому університеті, а також Технічному (Vysoké učení technické v Brně) на вул. та Ветеринарному університетах (Veterinární univerzita) на вул. . Саме брнянське студентство у 1923/1924 навчальному році виділило близько 9000 чеських корун на спорудження пам’ятника на Центральному цвинтарі у Брно. Студенти гуртувалися у низці громадських організацій, найстаршою з яких була Українська академічна громада заснована ще в 1921 р. 9 травня 1925 р. у місті була створена також Українська студентська спілка, яка 9 січня 1926 р. розпочала випуск живої газети «Гуртом». Жива газета «Гуртом» виходила до березня 1928 р. включно. Після цього протягом дев’яти років українці у Брно не мали своїх періодичних органів, аж поки у листопаді 1937 р. зусиллями галицького педагога і громадського діяча Т. Монюка (полеглого в обороні Карпатської України) не почав виходити часопис «Єдність» — «орган української самостійної, соборницько-державної думки». Часопис досить докладно інформував про подробиці українського життя в місті. Редакція з сумом відзначала, що, незважаючи на значну кількість українських емігрантів у Моравії (зокрема, у Брно у другій половині 1937 р. їх налічувалося 420 осіб), українське громадське життя тут «ні розміром, ні обсягом, далеко не дорівнює життю в Празі», ані навіть у містах Ліберець та Млада Болеслав. І хоча у Брно існували чотири українські громадські організації (Українське товариство самопомочи «Єдність», Українська громада, Українська студентська спілка та Українське товариство ім. Шевченка), які виявляють «значну, переважно культурноманифестаційну та допомогову чинність», тут гостро відчувається брак «більше плянової, скоординованої та доцільнішої діяльности». Редакція вважала своєю метою організацію такої діяльності. Видавання часопису «Єдність» припинилося на 5-му числі у березні 1938 р.

Свідченням про цей період історії та справжнім символом українського Брна є виразний український монумент на Центральному кладовищі міста. Він був відкритий 1 листопада 1921 р. Ініціаторами його створення виступили члени українських робітничих бригад та український академічний комітет. Нажаль, автора цього пам'ятника встановити не вдалося. Поблизу пам'ятника пізніше ховали представників української громади і в наступній часи.

Яскравою особистістю в українській спільноті Брна був інженер-архітектор Данило Дермедвідь. Як учень гімназії він був мобілізований в Катеринославі більшовиками, від них втік до Січових стрільців і як підстаршина брав участь у багатьох боях, в яких не раз відзначився. Попавши до польського полону, потрапив до українського табору в Вадовицях. Звідси з кількома товаришами перейшов до Чехословаччини, де в Подєбрадах закінчив матуральні курси та перебрався до Брна на студії архітектури (імовірно, на архітектурному факультеті Fakulta stavební, Vysoké učení technické v Brně по вул. Veveří 331). Помер 23 грудня 1937 р. у Брні і був похований на Центральному кладовищі поблизу українського пам’ятника.

Свідчення про українське життя у Брні в період німецької окупації та за радянських часів зберегла Ярослава Струк. Її родина переїхала до Брна, втікаючи перед мадярами з Закарпаття. Спочатку вони відвідали так звану музейку – Бергулув палац по вул. Moravské nám. 690/15, де мали знайомих чехів. Певний час родина ночувала у знайомого на великому складі порцеляни українця Сегерича на вул. Olomoucka. Пізніше знайшли помешкання в районі Брна Černovice у доктора-стоматолога Миколи Слюсара (29.10.1897-10.08.1971) – українця по вул. Eliski-Krasnogorskej 49. Він переслідувався більшовиками в 1945 р. Доктор Микола Слюсар похований зі своєю родиною на Центральному кладовищі Брна – поле 72, 4 ряд поховання 254-255 (49.168222°, 16.592077°). Батько Ярослави – Семен Медвідь (14.09.1882-01.09.1963) в період Другої світової війни, як і інші українські емігранти працював в центральній молочарні на Masné ulici у Брні (Masna 5). Мати – Лідія Медвідь (09.02.1908-30.07.1998) працювала на місцевій фабриці. До еміграції вони були вчителями в українській школи в в с. Тур'я-Ремета на Закарпатті. Школа зберіглася до нашого часу. Семен Медвідь як активний українець втік на Закарпаття від переслідування поляків. Батьки Ярослави Струк поховані на Центральному кладовищі Брна (49.168134°, 16.591863°).

Українські емігранти того часу були представлені, головним чином інтелігенцією. Після Другої світової війни почалося переслідування греко-католицької церкви та пов’язаних з нею українців. Після проведення "акції П" священиків цієї церкви майже не лишилося.

«Якуб Граділ – греко-католицький священик у Брно, належав до тих, хто не піддався тодішньому комуністичному тиску. Його заманювали, обіцяли, що він буде великим сановником, пропонували машину. (…) Він залишився вірним церкві, не зрадив. Комуністи його ув'язнили, а після звільнення працював водієм трамвая. (…)»

– згадувала Я. Струк. Отець Якуб Гарділ був чехом. Він похований на Центральному кладовищі у Брні (49.170743°, 16.593681°).

Після собору 1950 р. у Пряшіві агенти безпеки почали слідкувати за українцями в Брні. Ті ходили на месу до костелу св. Йосифа в Брно. Тут агент безпеки робив людям фото.

Цікаво згадує Ярослава Струк і український акцент Празької весни 1968 р. в Брні:

«Влітку 1968 року ми перебували на дачі в Коміні, Брно. Лише випадково довідалися, що Чехословаччину окупували совіти… Навпроти костелу св. Якуба на місцевій школі з’явився напис українською: «Бо москалі злі люди, лихо буде з вами» Я фотографувала українські таблички проти росіян і в інших місцях Брна».

Місцева служба безпеки викликала чоловіка Ярослави – і зажадало, щоб він доносив на місцевих українців. Він відмовився.

Наразі українська спільнота пов'язана, головним чином, з україністикою на філологічному факультеті Університету імені Масарика по . У місті також діє громадська організація Українська ініціатива Південної Моравії, яка організовує Українські дні в Брно. Ця організація також співпрацює і у Брні. В рамках діяльності цієї організації діє також український освітньо-культурний центр, заняття якого відбуваються в приміщенні Berglův palác, за адресою .

З 1990-х рр. у Брні функціонує парафія української греко-католицької церкви. Спочатку вона функціонувала в костелі міноритів по . З 2009 р. греко-католицькій церкві передано костел св. Йосипа по . Парафія нараховує кілька сотень людей. Наразі церква відкрита всю неділю з ранку до вечора. Більшість парафіян становлять українці. Проте служби відбуваються старослов'янською (для закарпатських русинів) та українською мовами. В церкві відсутній стаціонарний іконостас, але присутній прапор України. Служби старослов'янською мовою відбуваються також в католицькому храмі св. Михайла за адресою .

Православним українцям у Брні служить церква св. Вацлава за адресою . Це цікава пам'ятка функціоналізму 1920-х рр.

Українська спільнота Брна надала допомогу постраждалим від війни українцям. Збір речей для українських біженців відбувався по , , матеріальна допомога українцям надається також в садибі організації Vesna (VESNA – ženský vzdělávací spolek), . Допомога Україні здійснюється також компанією Radolest Brno, яка знаходиться за адресою . Місцем заходів за участі українців був також Бесідній дім по . У розміщеній в Бесідному домі за адресою проходили також безкоштовні концерти для українців.

Місцем українських протестів проти агресії росії, які організовувала Українська ініціатива в Південній Моравії стало також . Мітинги відбувалися тут у 2022 р. тут щонеділі о 13-й годині.

Окремим знаком підтримки України є акція вивішування українських прапорів поруч з чеськими у Брні на державних установах та приватних помешканнях. Такі прапори зокрема станом на липень 2022 р. було вивішено на ректораті та відділеннях Масарикова університету, міських театрах, палаці Пражака, Бесідному домі та багатьох інших місцях.

Поблизу пам'ятника радянським воїнам на покладено блакитні та жовті хрести в пам'ять про жертви сучасної російської інвазії в Україну.

У місті діє консульство України за адресою вул. .

Брненська ЗОШ Brno, Arménská 21 влітку 2022 р. розпочала запис учнів до новоствореного навчального центру, що знаходиться за адресою (будівля страхової компанії Generali a. s.). Центр було відкрито для підтримки навчання саме українських дітей. Запис проводитиметься до 6 травня 2022р. Навчальний процес включатиме інтенсивне вивчення чеської мови. Групи розраховані на дітей 6-15 років, у одній групі буде 15-25 дітей.

24 серпня 2022 р. на Moravské naměsti пройшов український ярмарок, присвячений Дню Незалежності, на якому близька двадцяти майстрів представили свої ремесла та витвори мистецтва. Лунали українські пісні від місцевих співаків та всезнаних зірок, таких як Laura Marti & Nataliia Levedeva Brunettes Shoot Blondes Tonka. Гості мали змогу спробувати смачні страви української кухні та підтримали всесвітню акцію "Ланцюг єднання", у якій взяли участь понад 200 українців.

В сучасному Брні наявні пов'язані з Україною вулиці: – на честь Отакара Яроша, який загинув в бою з німцями в українcькому селі Соколове 1943 р., а також

Куцов К. О. Громадська діяльність карпатоукраїнських студентів у міжвоєнному Брно (реконструкція за віднайденими джерелами) // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 2 (45), 2021. – С. 38-48.

Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike