Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Українська громада в Браневі

Бранево має одні з найстаріших сторінок пов’язаних з русинами-українцями в Польщі. В тутешньому славному колись Collegium Hosianum – першій єзуїтській школі у Польщі на поч. XVII с. навчалися майбутні київські уніатські митрополити: Йосиф Веніамін Рутський та Гавріїл Коленда. Було ще декілька десятків уніатських єпископів, які навчалися тут.

У Бранево, на виїзді до Фромборка, розміщується також найбільший в регіоні цвинтар радянських солдат, які загинули в боях 1945 р. з німцями. Тут поховано аж 31331 осіб. Спеціальне обстеження показало о тут поховано багато солдат – українців.

У 1947 р. на терени Браневського повіту було виселено біля 1750 українських родин з 6600 особами. Як свідчать спогади Андрія Ореховського з Лелькова, в Браневській в'язниці УБ утримувало українців, яких підозрювали у зв'язках з підпіллям:

"Зараз вже не боялися нападів, проте прийшов інший страх – страх арешту. УБеки переслідували нас майже щодня. Варто було тільки з’явитися десь у селі, іде чоловік за мною і питає: «Як вас звуть, звідки приїхали і хто до вас приходить? Про що розмовляєте? Про що питають?». Відповідаю: «Приходять сусіди. Але маємо мало сусідів». «Чого хочуть?», «Позичити вили, граблі». А потім прийшла операція Лельково і арештували одного. Міліція в Лелькові зібрала ормовців та розказала, хто має підкладати зброю українцям. Потім приїхало УБ, міліція пішла в ті села і сімдесят людей одразу протягом кількох днів забрали до Бранева у в’язницю. Навіть п’ятнадцятирічних дівчат забрали. Обрали 20 людей і в суді отримали вироки від 10 до 15 років. Властиве боятися потрібно було весь час до 1956, певності не було…"

У 1956 р. почало відновлюватися культурне життя українців у Польщі, створено Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ). Пам'яткою часів його діяльності у Браневі є старий будинок культури по – місце проведення низки українських культурних подій: концертів, вечорів тощо. Імовірно, також місце зборів браневського гуртка УСКТ.

Braniewo Miejski Dom Kultury Przemysłowa 2.jpg
Будівля старого будинку культури в Браневі

В кінці 1980-х рр. почалося відродження українського духовного життя. Спочатку українські священики спробували домовитися з католицьким духовенством про дозвіл відправляти службу в одному з костелів Бранева. Такої згоди не було. В той же час українці пробували звести свій храм. Навіть розглядалося питання адаптації на потреби церкви каплиці св. Роха на комунальному цвинтарі на вул. Ольштинській. Коли українська громада урочисто відзначала 1000-ліття хрещення Русі, було отримано згоду на проведення східної евхаристії у костелі святого Хреста в Бранево. Абат монастиря ордену редемптористів з розумінням підійшов до прохання українців і дав згоду на це богослужіння. В молитві взяло участь біля 500 осіб, що вказувало на пильну потребу створення парафії.

Така можливість з’явилася в 1990 р., коли греко-католикам було передано костел св. Трійці по , який до цього виконував роль місця відспівування покійних.

Передача цього костелу відбулася за рішучої постави Вармінського єпископа Едмунда Піща, а також старання отця Юліана Гбура. 15 лютого 1992 р. відбулася урочиста служба, що ігногурувала утворення греко-католицької парафії св. Трійці в Браневі. Першим пробощем став о. Юліан Гбур (навчався в семінарії отців-вербистів у Пененжні). В липні 1994 р. парафію прийняв отець Артур Маслей, тоді як в 2002 р. сучасний священик о. Петро Гудко. Поряд з цим функції пробоща заміщували о. Дарій Вовк, о. Богдан Панчак. Участь в літургіях брали також о. Кшиштоф Блажевський з близького Пецишева (Peciszewa), висвячений єпископом Мартиняком в Браневі, о. Богдан Пушкар з Мюнхена, о. Михайло Бундз зі США, отець-митрат Андрій Сорока, о. Ян Галушка та о. Іван Лайкош. Велику роль в стабілізації діяльності парафії відіграли сестри василіянки, які допомагали священикам.

У 1997 р. в храмі було встановлено іконостас, а в 2002 р. табернакулюм. Сама парафія нараховує 70 родин. При оказії більших свят збирається до 200 людей. Служби відправляються українською мовою. Вірні беруть участь в усіх важливих подіях пов’язаних з українською історією. В церкві згадуються річниці Вісли, Голодомору, української незалежності, Шевченківські дні, річниці народження Андрія Шептицького. Відправляються служби за українські жертви російської агресії. За посередництва церкви проводяться різні суспільні акції, інформаційні, навчальні, протестні, що формують національну свідомість тутешніх українців. Зокрема влаштовуються виїзди в родинні місця депортованих. Священики парафії працюють в середніх школах №6, №3 та гімназії № 1 в Браневі. Тут вони проводять уроки релігії для українських дітей-греко-католиків. У склад парафії входять: місто та гміна i Бранево за винятком Пенцишево, Залізна Гора, Красноліпе i Кшевно та місто та гімна Фромборк. 23 вересня 2017 р. українці, греко-католики парафії св. Трійці в Бранево святкували ювілей 25-річчя своєї парафії.

В містечку діє також православна Спаська парафія. Адже до Бранева вивезли також 352 православних українця зі станції Холм та 308 – зі станції Буг Влодавський. Парафія утворилася в 1948 р. у житловому будинку о. Миколи Костишина – першого настоятеля. Пізніше отримано цвинтарну каплицю ХІХ ст., яка служить парафіяльною церквою і по сьогодні. 1964 р. каплиця була відремонтована. В ній розміщено іконостас, який походив з розібраної гарнізонної церкви в Ломжі. Більшість пробощів цієї парафії впродовж її існування були українцями. Особливо цікавим для нас є цвинтар розташований біля православної церкви. В 1972 р. частина тутешнього протестантського цвинтаря була передана православній парафії. Поховання на ньому свідчать, що саме тут початково ховали православних українців після операції «Вісла».

Українською визитівкою Бранева є також фестиваль Українські барви приграниччя, який проходить в Браневському центрі культури з 2015 р. В рамках фестивалю відбуваються концерти, вистави, проекція фільмів i вечірка-забава під українсько-польську музику. Захід отримує дофінансування з бюджету Браневського повіту. Після 2 років перерви фестиваль пройшов знову у 2022 р.

Джерела:

Спогади Андрія Оріховського з Лелькова в кн. Ziemiec K. Wysedleni. Akcija Wisla 1947. Zysk i S-ka Wydawnictwo, 2017 – S. 63-80.

Іван Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".