Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1992 р. Поминальник української архітектури

2. Полтава. Миколаївська церква

З початку XVIII століття відома в Полтаві дерев’яна Миколаївська церква, що стояла в західному фортечному бастіоні. У другій половині того ж століття бастіон дістав найменування Миколаївського. Церква була тридільною, триверхою, згоріла під час пожежі 1758 року. Поруч заклали мурований храм, довершений 1774 року під керівництвом „мурара” Стефана Сгабанського. Стояв він трохи далі на схід від теперішнього Першотравневого проспекту. Виконуючи бажання замовників – полтавських міщан, майстер спорудив унікальну однобанну церкву, що належала до рідкісного в Україні типу квадрифолієвих тетраконхів з розвиненими екседрами й зменшеним четвериком, що ніс високий восьмерик бані. Цим підкреслювалися сувора центричність і ярусність композиції, її всефасадний характер. Фасади мали спрощений ордерний декор з бароковими пілястрами, віконними лиштвами, розкрепованими карнизами й ліпними розетками. Миколаївська церква правила за зразок при зведенні Троїцької (1780 р.) в Диканьці та Іллінської (1786 р.) в Новомиргороді (тепер Кіровоградської обл.) церков.

1784 року далі на північний захід від церкви збудовано двоярусну муровану дзвіницю, що в спрощеному вигляді повторювала композицію київських споруд архітекта Івана Григоровича-Барського – дзвіниць Покровськоі церкви на Подолі та на Ближніх печерах Лаври.

1855 року коштом полтавських купців до церкви із заходу прибудовано неоковирний двоповерховий приділ, де на другому поверсі влаштовано теплу Георгіївську церкву.

Церкву й дзвіницю розібрано в повоєнний період (40-ві рр. XX ст.). У Першотравневому завулку зберігся тільки приділ, де тепер художні майстерні.

Джерела

Рудинський М. Архітектурне обличчя Полтави. -Полтава, 1919,-с. 7,8;

Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 г. – Полтава, 1865. – С. 105;

Грановский А. Полтавская епархия в ее прошлой и настоящем. – Полтава, 1901.

Джерело: Вечерський В. Поминальник української архітектури. – Пам’ятки України, 1992 р., № 2-3, с. 65 – 69.