Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

О.І.Тищенко

Будинок старої біржі

Розміщена на краю приморського плато, Стара біржа замикає перспективу Приморського бульвару зі сходу і є важливою архітектурною та планувальною домінантою.

Зведена в 1829-1837 рр. за проектом архітектора Ф.Боффо, будівля первісне була П-подібною в плані. Подвір’я її розкрите на Приморський бульвар через дворядову колонаду, на зразок Олександрівського палацу Царського Села (архітектор – Д.Кваренгі, 1792-1796 рр.). У 1871-1873 рр. на місці подвір’я влаштовано Білий зал (архітектор – Ф.Моранді), тоді ж бічні півциркульні вікна головного фасаду будівлі замінено нішами зі статуями Меркурія та Церери (скульптор – проф. Л.Йоріні), а центральну частину її головного фасаду увінчано алегоричними скульптурами. У 1946-1949 рр. споруду реставровано й реконструйовано за проектом архітекторів Г.Топуза, В.Фельдштейна, В.Смирнова, а до тильного фасаду прибудовано крило. Нині в будинку розміщується Одеська міськрада.

Споруда – прямокутна в плані, з бічними ризалітами на головному фасаді, напівротондою та прямокутною в плані прибудовою – на тильному, двоповерхова, на цоколі-підвалі, розміщеному на схилі. Розпланування – коридорне, однобічне. Композиційними центрами є розташовані в середній частині споруди Рожевий та Білий (нині – вестибюль головного входу) зали з внутрішніми колонадами.

Стіни муровані з блоків черепашнику й потиньковані; перекриття – плоскі, балкові, а в підвалі і в залах – склепінчасті.

Стіни будівлі розчленовані пілястрами великого коринфського ордера, між якими прорізані прямокутні вікна з сандриками, і завершуються карнизом повного профілю та парапетом. Колонада великого коринфського ордера на головному фасаді поєднує два симетричні бічні ризаліти.

В інтер’єрах домінують стримане оздоблення і класицистична ордерна тектоніка парадних Білого та Рожевого залів.

Будинок старої біржі є однією з найвизначніших в Україні споруд громадського призначення доби класицизму.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 184.