2003 р. Звід пам’яток Києва
Галина Скляренко
423.2. Паркова скульптура військовим льотчикам в образі капітана Титаренка – героя кінофільму «В бій ідуть тільки “старики”», 2001 (мист.).
Вул. Дніпровський узвіз. У стародавній частині Києва над дніпровською кручею, звідки відкривається широка панорама забудови Лівобережжя.
Автори: скульптори В. Сівко, В. Щур, арх. В. Скульський. Розміри: скульптура – 1,9 × 1,05 м, постамент – 0,8 × 0,8 × 0,8 м.
Пам’ятник присвячено військовим льотчикам, узагальнений образ яких втілено у скульптурі Бикова Леоніда Федоровича (1928–79) – актора, кінорежисера, заслуженого артиста РРФСР (з 1965), народного артиста УРСР (з 1974), лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1977). З 1969 працював на кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Мешкав у Києві на вул. О. Туманяна, 8. Ім’ям Л. Бикова названо бульвар у Києві.
Бронзову скульптуру Л. Бикова встановлено на низькому кубічному сірому гранітному постаменті, на чоловому боці якого викарбувано напис «Військовим льотчикам присвячується» та стилізований під факсиміле підпис митця. З тильного боку на бронзовій частині – імена авторів і дата встановлення, на лівому – назва фірми, що відливала пам’ятник, та імена майстрів.
Актора зображено у найвідомішій його ролі – Героя Радянського Союзу гвардії-капітана, льотчика О. Титаренка з поставленого Л. Биковим фільму «В бій ідуть тільки “старики”» (1974), що став класикою радянського кіно. Сюжетно-композиційне вирішення скульптури ілюструє сцену фільму: льотчик присів на крило свого бойового літака-винищувача, на якому зображені нотний скрипковий знак, зірки, що означають кількість збитих німецьких літаків, та викарбувано улюблену фразу героя «Будемо жити».
Погляд Л. Бикова спрямований у далечінь, втомлені руки лежать на колінах, у лівій руці – шлемофон. Він одягнений у військову форму: гімнастерку з розстебнутим коміром, галіфе та високі чоботи. На грудях – бойові нагороди. На поясі – кобура з пістолетом, за халявою правого чобота – блокнот. Ліворуч біля ніг лежить кленовий листок із степовим коником на ньому. Реалістична пластика, уважне відтворення рис зовнішності актора-персонажа з м’яким виразом усміхненого обличчя, замріяним поглядом, густою шапкою кучерявого волосся, ретельне зображення деталей, що мають змістове навантаження, нагадуючи глядачам подробиці відомого фільму, оповідність композиції надають образові художньої переконливості.
Пам’ятник розрахований на споглядання з близької відстані.
Література:
Нечипоренко Ю. А пісня вічна // Демократична Україна. – 2000. – 16 листоп.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 890 – 891.