Кляштор єзуїтів
Розмір зображення: 800:547 піксел
Ліцей і костел 1743 р. (вул.Крупської) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 86].
Колегіум 1731 – 1743 рр. [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].
Ліцей з костелом 1743 р. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].
Ансамбль колегіуму 1731 – 1743 рр. (вул.Ліцейна, 1) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
Павло Гижицький (1692 р. – 1762 р., Кременець) – чернець ордену єзуїтів, архітектор і маляр. Працював у Польщі та в Україні (у Ковелі, Полонному, Луцьку, Володимирі, Корці, Житомирі). В 1732 – 1762 рр. мешкав у Кременці. З його малярських робіт в Україні відомий розпис склепінь та стін однієї з веж кременецького колегієму [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 123].
В 1636 р. волинські православні шляхтичі – хорунжий Данило Малиновський та чашник Лаврентій Древинський – заснували церкву Богоявління і при ній братський монастир зі школою та шпиталем. Вони знаходились на місці пізнішого кляштору єзуїтів. В 1644 р. монастирю було подаровано земельну ділянку та будинок, які примикали до ринку та нової церкви [св.Духа]. (Такі відомості подає акт 1777 р.). При монастирі в 1638 – 1650 рр. діяла друкарня. Братство згадувалось в акті 1701 року. Бл. 1725 р. цей монастир перетворено на василіянський (уніатський).
Церкву св. Духа заснував бл. 1630 р. кременецький староста Януш Вишневецький. Вона одразу призначалась для уніатів і була збудована в камені. В 1701 р. кременецький староста Януш-Антоній Вишневецький запросив до Кременця єзуїтів і віддав їм церкву св.Духа. Коли Богоявленський монастир перейшов на унію, єзуїти стали порядкувати і на його території.
В 1731 р. було закладено костел св.Духа (на кошти Я.-А.Вишневецького) та колегіум (на кошти його брата Михайла-Сервація Вишневецького). Будівництво було закінчено в 1743 р.
В 1773 р. орден єзуїтів було скасовано, костел перетворено на парафіальний. У приміщенні колегіуму з 1787 р. працювала повітова школа.
В 1807 р. ченців-василіян перевели у приміщення кляштору реформатів, а споруди віддали для Кременецької гімназії, заснованої в 1805 р. (з 1819 р. – ліцею). У приміщеннях Богоявленського монастиря було розміщено школу механіків. Ліцей було закрито в 1833 р., майно його передано новозаснованому Київському університету.
В 1836 р. у приміщеннях колегіуму було розміщено Волинську духовну семінарію. У 1838 р. у приміщеннях Богоявленського монастиря розміщено духовне училище. В 1840 р. єзуїтський костел було освячено як семінарську церкву Преображення. [Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. – Почаев: 1893 г., т. 3, с. 27 – 40].
Таким чином, слід розрізняти первісний Богоявленський монастир в центрі міста (його будівлі, невідомі науці, знаходились поруч з кляштором єзуїтів) та пізніший Богоявленський монастир у приміщенні кляштору реформатів (у північній частині міста).
Колегіум орієнтація вівтаря 270°, до головної вулиці С3. Спостереження М.І.Жарких, 22 серпня 1991 р.