1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1763 р.

[177]Церква соснова. В 1888 р. вона була капітально відремонтована. Південний і північний рукави прибудовано в 1888 р.

За типом плану церква тризрубна, триверха, складається з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря і належить до поширеного на Лівобережжі типу пам’яток [до цього типу належать церкви: Преображенська в Межирічі, Покровська в Синявці, Покровська в Новгороді-Сіверському, церкви в Хмелеві, Груні та ін]. Сучасне зовнішнє оформлення її верхів (заломів, бань, ліхтарів) відбиває смаки єпархіальних архітекторів другої половини XIX ст. і значно відходить від первісного вигляду пам’ятки. Проте основи композиції мас (гранчастість зрубів вівтаря і центральної дільниці, триверхість з домінуючим центральним верхом, восьмерики, у яких висота перевершує ширину, характер розміщення віконних просвітів) все ж збереглися. В інтер’єрі первісний вигляд церкви зберігся значно краще, ніж зовні, і в основних частинах доніс форми 60-х років XVIII ст. непорушно.

Бабинець всередині зберіг план і основні форми зрубу стін і верху, але в 80-х рр. XIX ст. до бабинця з заходу добудували приділ, в західній грані бабинця вирізали великий просвіт, а разом з тим зникли старі вхідні двері, зашито старе потрійне західне вікно, подібне до збереженого в східній грані вівтаря. Подвійні вікна в південній і північній [178]гранях бабинця збереглися. В зруб стін бабинця на висоті середини просвіту вікон вздовж південної, північної й західної граней закладено мережані бруси (подібно до ригелів). Зате вгорі зрубу стін ригелів немає. Зруб стін бабинця спокійних пропорцій, верх виглядає стрункішим. Короткими, круто заломленими гранями першого залому зруб стін переходить у доволі широкий і стрункий (його висота дорівнює довжині) восьмерик, прорізаний чотирма вікнами, а вгорі при вузьких гранях стягнутий чотирма мережаними ригелями. Другий залом зверху перекритий плоским плафоном. На схід бабинець відкривається широким і високим, пишно оздобленим різьбленням просвітом. З бабинця видно весь іконостас, східну грань першого залому і низ восьмерика центральної дільниці.

Центр церкви, завдяки гранчастості зрубу стін, виглядає стрункішим за бабинець, доволі просторим. В південній і північній гранях зрубу стін трійчасті вікна зараз зашито, а під ними прорізано просвіти до прибудованих рукавів.

Звертає на себе увагу конструкція першого залому центрального верху і восьмерика, відмінна від загальновживаної, класичної [Подібну конструкцію мають церкви Покрови ,в Синявці та Миколи в Нових Млинах]. З підлоги виглядає вона так: східна і західна грані першого залому центральної [179]дільниці заломлено під дуже стрімким кутом (70°) з розрахунком, щоб довжина восьмерика дорівнювала довжині плану бабинця. Південна і північна грані заломлено круто (51°), знову ж таки з розрахунком, щоб і ширина восьмерика дорівнювала його довжині. Але головна особливість конструкції першого залому і восьмерика полягає в тому, що південна і північна грані восьмерика не закінчуються, як інші, на рівні переходу залому в восьмерик, а продовжують спускатися вниз аж до границі переходу першого залому у зруб стін. Південна і північна грані з кожним вінцем в напрямку донизу стають довшими і кінці їх врубуються в східну і західну грані залому. За цими трапецієподібними висячими стінками утворюються глухі пазухи (частково освітлені прорізаними в цих стінках просвітами п’ятикутної форми). Ці додаткові стінки значно зміцнюють, роблять більш жорсткою конструкцію першого залому, але разом з тим і порушують класичну форму відкритого залому. Завдяки цій конструкції вага верхів вівтаря і бабинця припадає не лише на східну і західну грані, а розподіляється також і на південну та північну грані зрубу стін центра. Проте запобігти і цілком нейтралізувати просадку східної та західної граней центрального зрубу стін цей засіб не зміг. Верхи вівтаря і бабинця дали крен в напрямку до центра. Запобігти осіданню східної грані зрубу центра пощастило лише майстрові березинської Вознесенської церкви П. Шолудку. Перед вузькими гранями зрубу стін центра вгорі закладено різьблені ригелі. Таким самим різьбленням, як і ригелі, прикрашено знизу згадані вище продовжені вниз південну і північну грані восьмерика. Сам восьмерик центрального верху – просторий, щедро освітлений, помірно стрункий на вигляд (його фактична висота незначно більша за довжину). Верх зрубу восьмерика зміцнюють чотири навхрест закладені різьблені сволоки: два між кутами південної і північної граней та два між кутами східної і західної граней. Вони також збільшують жорсткість конструкції верху.

Енергійно зведені грані другого залому переводять внутрішній об’єм центральної дільниці в стрункий світловий ліхтар. В цілому центральна дільниця в інтер’єрі сприймається стримано стрункою. Найбільш напружено витягнутим виглядає восьмерик з його підкреслено подовженими південною і північною гранями.

Вівтар, його внутрішній простір, завдяки гранчастості зрубу стін здається стрункішим за бабинець, хоч відміни їх розмірів незначні. Верх вівтаря за формою і розмірами сприймається як схожий до верху бабинця.

Треба підкреслити, що бажання створити нову, більш жорстку конструкцію центрального верху (першого залому і восьмерика), яке спостерігається в церкві Миколи в Городищі, не викликало загального визнання і поширення, а залишилося локальною спробою.

Конструктивні засоби майстра Вознесенської церкви в Березні, збудованої кількома роками раніше, і конструктивні засоби майстра церкви Миколи в Городищі [Також церкви Покрови в Синявці і Миколи в Нових Млинах] репрезентують дві відокремлені школи, що не знайшли послідовників.

Аналіз обмірних креслеників церкви Миколи показав, що в основі побудови плану лежить ширина центральної дільниці. Схема плану складається з трьох чотирикутників: в центрі – більший чотирикутник з відсіченими кутами; його довжина і ширина дають відношення 3: 4. Вівтар – квадрат, у якого відсічені зовнішні кути; його сторона дорівнює 3/4 довжини центра. Бабинець – чотирикутник; його ширина дорівнює ширині вівтаря, а довжина – половині ширини центра.

Довжина плану вівтаря та довжина плану бабинця – катети прямокутного трикутника; гіпотенуза цього трикутника дорівнює довжині плану центра.

Висота зрубів стін усіх трьох дільниць однакова; вона дорівнює ширині плану центральної дільниці.

[180]При побудові верху центральної дільниці найскладніше було складати зруби першого залому і восьмерика. Східна і західна грані першого залому центрального верху заломлені під кутом 70°, а південна і північна – під кутом 51°. Такі кути були продиктовані настановою звести об’єм дільниці до розміру, який мав би довжину і ширину, що дорівнюють довжині плану бабинця. Висота східної і західної граней восьмерика, а значить і висота восьмерика і першого залому разом, дорівнює повній довжині зрубу стін центра вгорі. Висота другого залому і восьмерика разом – довжині плану центра. Висота верху без ліхтаря дорівнює висоті зрубу стін. Ліхтар – майже правильна восьмигранна призма. Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будови і дорівнює сумі довжини плану будови і половини довжини плану бабинця.

Перший залом бабинця нижчий за залом вівтаря і центральної дільниці. Східна грань засклеплена крутіше (45°), західна – стрімкіше (54°), і залом в західній частині вищий, а в східній – нижчий. У восьмерика довжина дорівнює половині повної ширини плану вівтаря, ширина – сумі його довжини і товщини бруса, висота – довжині восьмерика. Висота другого залому бабинця дорівнює середній висоті першого залому тої ж дільниці. Висота верху бабинця дорівнює довжині західної грані плану бабинця.

Перший залом вівтаря вищий, ніж заломи бабинця і нижчий, ніж центрального верху. У поздовжньому розрізі східна грань має нахил 60°, західна – 47°. Висота восьмерика вівтаря така сама, як і у восьмерика бабинця. Східна грань другого залому засклеплена під кутом 55°, західна – під кутом 47°. Висота верху вівтаря дорівнює довжині (чи ширині) плану дільниці.

Вікна в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює ширині плану бабинця, а верх їх – на висоті, що дорівнює довжині плану центра. Вікно у восьмерику центрального верху закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікно в ліхтарі над верхнім вінцем восьмерика закладено на висоті, що дорівнює половині повної ширини вівтаря. Вікна в восьмериках вівтаря і бабинця закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Бруси-стяжки в зрубах стін розміщені на висоті, що дорівнює півсумі довжини плану центра і вівтаря.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 177 – 180]