Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

^Буенос-Айрес

Початки українcької громади в Буенос-Айресі

Перші українські поселенці почали прибувати з Галичини, яка перебувала під владою Австро-Угорщини, починаючи з 1897 р. Вони оселювались переважно у північній Аргентині (суч. провінція Місьйонес) в околицях колишньої єзуїтської місії Апостолес.

Проте історія Місьйонеса та інших українських спільнот Аргентини починалася тут в порту Буенос-Айреса. Головний приплив іммігрантів припадає на 1901-1903 рр. Поселенцям тоді давали по 50 га землі та допомогу харчами та худобою. Українські емігранти, які прибували до Буенос-Айреса проходили через відомий готель іммігрантів під назвою «Ротонда» (названий так, зважаючи на свою форму). Він почав працювати з 1888 р.. Задуманий як тимчасовий притулок, цей готель використовувався протягом більше 20 років. У липні 1911 р. після закінчення більшого комплексу нового іммігрантського готелю в Північному Доці, «Ротонда» був закритий. Невдовзі його знесли, щоб побудувати суч. залізничний вокзал «Ретиро». Імовірно, саме з цим готелем пов’язано перебування українців на початку колонізації Місьйонеса. Ось як описував прибуття українських селян в 1903 р. очевидець: «Вони (галицькі емігранти) не скаржаться на їжу та лікування, що їх вони отримують в «Готелі для емігрантів» чи на борту пароплавів, якими вони прибувають. Я зустрічав цих іммігрантів, їх було близько 500, дітей і дорослих. Вони прибули в Посадас на кораблі в кількості, яка вдвічі перевищувала вантажопідйомність судна. Я бачив як вони мовчки сходять з трапу, чоловіки та жінки. Несуть багаж на своїх плечах і терпляче чекають, поки їх не направлять в Апостолес. На їх обличчях не було написано нічого, окрім аж надмірної вдячності за скромне помешкання та харчовий пайок що їм надавалися». З українською еміграцією безпосередньо пов’язаний і хронологічно-останній готель для іммігрантів (hotel de inmigrantes) Цей комплекс було створено замість попередніх з 1906 до 1911 р. Зважаючи на це, цей готель – найстаріша збережена пам’ятка Буенос-Айреса пов’язана з українцями. Готель діяв до 1953 р. Наразі тут створено музей еміграції. Частина українських емігрантів воліла залишитися в столиці Буенос-Айресі чи його околицях. Хоча без знання мови та обізнаності в місцевих реаліях це було важко, проте початок українській громаді столиці Аргентини було покладено. Першим місцем компактного проживання українських емігрантів у Буенос-Айресі була інша дільниця – Док-Суд (Південний Док) поза федеральним містом. Вона розташована за мостом на південь від Ла-Бока.

Варто зауважити, що не всі українці, з’являлися в ранній період в Буенос-Айресі в якості емігрантів. В місті концертувала (театри «Колон» та «Опера»), а потім і одружилася відома українська оперна співачка Соломія Крушельницька. У місті зупинявся (імовірно в будівлі Семінарії Вілла Девото (Seminario Villa Devoto).) під час своєї подорожі в Південну Америку митрополит Андрій Шептицький. Частково прислужилася православним українцям російська церква св. Трійці, по вул. Бразилія (Brasil) 315. 25 травня 1928 р. в церкві св. Трійці відбулася перша жалобна служба по С. Петлюрі, яку влаштували колишні вояки УНР, а відправив перший український православний священик в Буенос-Айресі – Микола Чернявський. Є інформація, що перша українська школа для поселенців міста Буенос-Айресу з околицями постала також у 1910 р. в дільниці Белграно. Її вів вчитель Пилип Бак. Він працював в Док-Суді та приймав участь в будівництві військового порту «Пуерто Белграно». Він створив читальню в Буенос-Айресі. Але його учні розійшлися на заробітки а він сам подався до Бразилії. Зважаючи на це організованого життя українців в Буенос-Айресі, на відміну від Місьйонесу, де 1907-1910 рр. виникла перша «Просвіта», до 1920-х не було. В лютим 1924 р. засновано першу українську організацію в провінції Буенос-Айрес – «Молоду Громаду» в Беріссо. А на початку серпня 1924 р. відкрито першу «Просвіту» в Буенос-Айресі, яка з 1924 по 1926 р. розташовувалася за адресою Канінг (Canning), 1236, Dto 2 (будинок не зберігся). У 1926 – 1927 рр. «Просвіта» розташовувалася на вул. Араоз (Araoz), 1261, а у 1927 – 1928 рр. на вул. Лавальєха (Lavalleja), 726. 19 лютого 1926 р. засновано «Просвіту» в Док-Суді. Саме тут почав виходити часопис «Українське слово». В 1928 р. усі три організації об’єдналися, при чому Центральною стала «Просвіта» в Буенос-Айресі, а інші організації її філіями. Філія «Просвіти» в Док-Суді, вважається одною з найбільш активних з системи «Просвіти». В 1930 р. перша «Просвіта» в Аргентині, яка була сформувана ще в 1910 р. в Місьйонесі, а конкретніше в місті Апостолес, стала філією центральної «Просвіти» в Буенос-Айресі. Так столиця Аргентини стала офіційним центром української спільноти в країні.

25 травня 1928 р. в будинку централі «Просвіти» вул. Лавальєха, 726 відбулися дуже важливі збори. Півтори сотні людей зібралися тут, щоб вирішити подальшу долю «Просвіти». Під час зборів, секретар «Просвіти» Іван Кривий нейтралізував лівих, які прокралися до організації, натравивши на них аргентинську поліцію. Остання з’явилася на засідання і провела арешти прямо в централі. Це врятувало незалежність цієї української організації в Аргентині.

В червні 1928 р. «Просвіта» переноситься до нової домівки по вул. Важе (Valle), 1362, де розміщувалася до 1930 р.

По вул. Гурачага, (Gurruchaga), 2371. знаходився будинок (наразі замінений на багатоповерхівку), в який переїхала «Просвіта» з 1 травня 1930 р., аж до закінчення будівництва власної домівки на вул. Солер (Soler), 5039 (будинок закуплено 1947 р., а «Просвіту» тут буде посвячено 19 грудня 1959 р.). 28-го березня 1932 р. при збудованій домівці відкрито першу в місті «Рідну Школу».

Першу домівку «Просвіти» було посвячено 25 травня 1930-го р. греко-католицьким священиком о. С. Вапровичем, на передмісті Док-Суд (розпочали будувати в 1929 р.) по вул. Білінггурст 1768. Будинок не зберігся, як і ця вулиця, адже по його місцю проклали автостраду.

5 травня 1942 р. до цієї власної домівки по вул. Маза (Maza), 150, яку закуплено на власність організації, переносяться товариство «Відродження» та редакція газети «Наш Клич». Українці влаштовувалися і в комерційних закладах. Варто згадати закордонний відділ банку «Національ Сіті Банк оф Нью-Йорк» по вул. Сан-Мартин, 857.

Костелу святого Сакраменту (Baslica del Santsimo Sacramento) був місцем перших греко-католицьких богослужінь в місті. Натомість православні богослужіння перед другою світовою війною відбувалися зокрема в будівлі грецької спільноти по вул. Альварез (Julian Alvarez 1040).

В 1930-х уряд Х.Е. Урібуру обмежив еміграцію та заборонив емігрантські зібрання на Ретиро. 1930-34 рр. були часом великого безробіття. Поблизу Нового порту (Puerto Nuevo) розміщувалися табори безробітних серед яких було багато українців. Місцем національної пам’яті українців є також цвинтар на передмісті Буенос-Айресу – Ланус. Тут зокрема знаходиться гробівець Г. Мацейка. В місті в залах, які винаймали українці проводилися українські патріотичні та культурні заходи.

Джерела:

Парнікоза І. Прогулянка Буенос-Айресом для українця.

Парнікоза І.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2017 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 20

Модифіковано : 23.08.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.