2010 р. Стародавній монастир на Волині під загрозою зруйнування

Наталя Соколенко, Олександр Кубрицький

Дата: 22.07.2010

Волинській церкві загрожує розкол. Головний храм старовинного монастиря в Зимному, який московський патріарх відвідував торік, змушені рятувати реставратори. Місцеві захисники пам’яток кажуть: навіть у церковному будівництві завзяття може бути не лише на користь.

Волинь. Село Зимне. Приблизно тисячу років тому князь Володимир Великий заснував тут монастир – так написали літописці. А 500 років тому інший князь – Олександр Чарторийський – звів тут храм Успіння. Нині – головна споруда монастиря. Та багатовікова історія цієї національної пам’ятки тепер ледь не увірвалася.

Володимир Стемковський, директор музею в Володимирі-Волинському: Монастир стояв 1000 років, але останні 10 років почав руйнуватися.

Науковець каже: руйнація розпочалася, коли цей комплекс віддали черницям Української православної церкви Московського патріархату. А ті розвели занадто бурхливу господарську діяльність. На території й нині будівництво чи то готелю, а чи трапезної, довкола – в охоронній зоні – також. У стінах Успенської церкви з’явилася загрозлива тріщина.

Анатолій Антонюк, віце-президент корпорації «Укрреставрація», директор інституту «Укрндіпроектреставрація»: Вона розколола практично весь Собор на дві половини.

Пан Анатолій – один із очільників «Укрреставрації» – нині рятує пам’ятку. Уздовж периметру гори й самого стародавнього храму вбивають мікропалі, що утримуватимуть історичний комплекс від руйнації. Версія реставратора – обитель розірвало не так озеро, як архітектурні фантазії черниць.

Анатолій Антонюк, віце-президент корпорації «Укрреставрація», директор інституту «Укрндіпроектреставрація»: Більше шкоди завдало те, що надбудували 4 бані. Це дало 90 тонн додаткової ваги.

Свого часу пан Анатолій відмовився робити на замовлення монастиря проект цієї надбудови. Бо передбачав, що це вб’є собор, чого зрештою ледь не сталося. Проте за замовлення божих сестер узялися реставратори зі Львова. Хоча ані черниці, ані архітектори не мали права перебудовувати на свій смак національну пам’ятку історії й культури. Закон забороняє, – нагадує реставратор. Та, на його пам’яті жодного священика за законом не покарали за руйнацію храмів. Хоча загинуло їх чимало.

Анатолій Антонюк, віце-президент корпорації «Укрреставрація», директор інституту «Укрндіпроектреставрація»: В Летичеві костьол передали релігійній громаді. І перше, що почав робити ксьондз – сказав треба фрески збити. Варварство. Стоять сокирами зрубують фрески.

Тим часом у головному храмі Зимненського монастиря будівельники під час робіт під підлогою знайшли якесь давнє поховання. Чиї це кістки, якого століття – місцеві дослідники старовини лише здогадуються. Їх сестри-черниці до храму не запрошують. «Вiкнам» удалося побачити, що копають, й почути, хто пильнує розкопок замість археологів.

Будівельники: – Максимально – три монети знайшли. І бумажкі, старі польські.

– А де вони?

– Монашки забрали. Вони відразу забирають. Вони сидять, дивляться, як ми копаємо.

Черниці мали би викликати одразу й археологів й правоохоронців, тільки-но знайшли поховання. Однак того не сталося.

Олексій Златогорський, керівник державного підприємства «Волинські старожитності»: Проблема в тому, що вони не закликали археологів під час проведення робіт.

Запитати у черниць, чому так вільно вони поводяться і з українськими пам’ятками, і з українськими законами у журналістів «Вiкон» не вийшло. Ані письмові звернення до їхнього керівництва в українській церкві Московського патріархату, ані прохання поговорити в день приїзду – нічого не дали. На всі запитання одна проста відповідь – нема благословення настоятельки.

Джерело: СТБ