Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Монастир Святогірський

2009 р. Зимне. Ис полла эти

11 листопад 2009 at 3:01 PM

Святогірський Успенський монастир в Зимному, що на Волині, на відміну від знаменитого донецького Святогірського монастиря – жіноча обитель. І точно що давніша – за легендою два храми і княжий терем збудував у 1001-му неподалік від міста свого імені ще Володимир Великий.

Терем мав би служити за зимову резиденцією, через що і село зветься Зимне. Комплекс будували на горі, яку здавна облюбували монахи – печери збереглися до наших днів. Того й назвали ту гору Святою.

В монастирє, наріцаємом Святая Гора, сущи близ града Влодимера успє с міром о Господе, житію конец пріят преподобний Варлаам, – згадує про обитель Нестор-літописець в “Житії Феодосія Печерського”.

Якщо я правильно розумію, то на цьому панно замальовано дарування князем Володимиром ікони Божої Матері, яку у свою чергу йому подарував Костянтинопольський патріарх (он він, ліворуч, біля велосипеду, у накидці з трефами).

Навряд чи всі ті первісні будови дожили до XV століття, коли згадується вже саме про Святогірський монастир. Від тих часів до наших днів вціліла невеличка Троїцька церква 1465-го року. Вона залишалась діючою навіть у часи занедбання обителі. Від неї печерні ходи ведуть до підземного храму святого Варлаама.

З кінця XV століття Зимним володіє рід Чарторийських, які тривалий час залишались православними. За наказом луцького старости Феодора Чарторийського на місці первісного дерев’яного володимирського храму в 1495-му будується кам’яний Свято-Успенський храм.

Поруч – споруда, яку називають “Теремом святого Володимира”. В ній колись були сім келій, а невеличкі вікна-бійниці і товстезні стіни чітко вказують і на оборонне значення “терема”. Нині це церква святої Юлiанiї Ольшанської.

Навколо зводиться мурований замок з чотирма кутовими і однією надбрамною вежею. Монастир стає справжньою фортецею.

Син Федора, Олександр Чарторийський, перебудовує в’їзну вежу на дзвіницю…

…і дарує відлитий спеціально з цією метою дзвін. Так і написав на 700-кілограмовому литві “Си звон дал уробити Олександро Чарторіскі до Зимна”. Дзвін згодом передадуть до іншого монастиря, потім – до Рівненського краєзнавчого музею, а в 2001-му повернуть до обителі.

На початку XVII нащадки похованого тут же Олександра переходять до католицизму. (Про це я згадував в розповіді про Клевань). Монастир стає об’єктом запеклої боротьби (переважно судової) між уніатами і православними. З 1682-го Зимненська обитель стає греко-католицькою.

У 1724-му село вкупі з монастирем купує Михайло Чацький, теж волинський староста. За його наказом Успенську церкву перебудовують на костел. Чацький ніби як зазіхнув і на дорогоцінну ікону, за що і був покараний сліпотою й скорою смертю.

Проте за подальшу історію обителі були кривдники й гіршими за Чацького. Монастир фактично перестав існувати та перебував у запустінні аж до 30-х років XIX століття. Тоді, після польського повстання, російська влада заходилась всюди впроваджувала православ’я. В 1839-му в Зимному засновується жіночий монастир.

На пожертви, у тому числі й імператорського двору, у кілька заходів проводяться масштабні реставраційні роботи, завершені аж в 1894-му. В архітектурі комплексу починає домінувати псевдо-руський стиль.

Обитель кадрово укріплюють черниці з Корецького монастиря. Звідти ж через сто років прибудуть нинішні господарі Святогір’я.

Монастир не надто сильно постраждав під час Першої світової і вже з 1920-го знову діяв. З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР монастир закривають. Після війни тут розташовується тракторна бригада.

Нове відродження обителі почалося в 1991-му. Як пише сайт Володимир-Волинської єпархії в перші роки сестрам було особливо нелегко. Молитовний подвиг і невтомна виснажлива праця стали їх щоденним послухом.

Ігуменя Стефана, чиїми зусиллями з перших днів і відбудовувався монастир, так описує свої нинішні клопоти.

Наше господарство тримається на праці черниць, тобто є натуральним. Нам допомагають усі, хто вірить в Бога. Але крім пожертв благодійників, ми маємо своє велике господарство. Територія монастиря займає майже 15 гектарів, у тому числі орної землі – 10 гектарів. Черниці вирощують тепличну городину, багато видів овочів. Тому й задовольняємо не лише власні потреби, а й виступаємо благодійниками

Буквально нещодавно ігуменя Стефана звернулась до влади за допомогою щодо запобігання подальшого руйнування історико-культового комплексу. Якщо коротше – то за грошима. І якщо не дай Бог не дадуть, то доведеться може й Лексуса продавати.

Між іншим, сучасний чернечий аскетизм саме у вигляді Лексусів і Мерсів можна спостерігати буквально біля кожної обителі. Тож Зимне тут просто не є винятком.

Відвідував монастир і святіший патріарх Кирило. От що розказувала одна з монахинь про його візит та підготовку до нього:

В нас як би є практика, тому що Блаженніший відвідує наш монастир кожного року по декілька раз і ми якби привикли зустрічати таких високих гостей. Потрібно було зробити багато роботи, сестри були перетомлені, але вони з задоволенням це робили, тому що всі знали, що це така подія, яка раз на все життя… Життя сестер – то точно. Через те, як би роботи було зроблено дуже багато. Зробили те, що, можливо, можна було робити три роки, за півтора місяці. Покрасили, повністю обновили собор, тому що практично він був у поганому стані. І корпуси, і гостиниця, їх перебілили, перекрасили все, що можна було. Де потрібно було – там міняли плитку.

Страшний напис на дбайливо встановленому посеред тротуару борді насправді означає “Многая літа, владика!”. Про деспота, себто владику грецькою, згадують і над воротами.

Це був перший візит Патріарха за тисячолітню історію обителі.

Вкладені елементи

Фото: mr-brut. Опубліковано 11.11.2009 р. mr-brut.livejournal.com
2009 р. Дах башти на тлі пейзажу
Фото: mr-brut. Опубліковано 11.11.2009 р. mr-brut.livejournal.com
Пергола
Фото: mr-brut. Опубліковано 11.11.2009 р. mr-brut.livejournal.com
Лексус перед брамою

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 381

Модифіковано : 9.07.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.